Главная / Земля / У дятлів бувають струси мозку

У дятлів бувають струси мозку

 
 

Вчені спростували міф про «невразливість» дятлів до перевантажень при довбанні дерев, виявивши хімічні сліди струсів мозку в головах відразу декількох птахів.

«Існують десятки будівельних і спортивних ґаджетів, побудованих за тим же принципами, що і черепа дятлів, які, як вважали колеги, ніколи не страждають від травм мозку. Чомусь раніше нікому не приходило в голову зазирнути всередину черепа самого дятла і перевірити, чи є сліди ударів та інших пошкоджень»
, — розповідає Пітер Каммінгс (Peter Cummings) з Бостонського університету (США).

Кожна людина, яка коли-небудь відвідувала ліс, добре знайома зі стуком дятла і тим, як вони добувають собі їжу. Вчених і простих людей давно цікавить просте питання – як цим птахам вдається уникати руйнування дзьоба, відшарування сітківки очей та інших травм, які вони повинні отримувати, наносячи удари величезної сили по стовбуру дерева.

За останні роки з’явилося кілька десятків наукових робіт, що пояснюють те, як кістки черепа дятлів можуть витримувати перевантаження, яке в тисячі разів перевищує прискорення вільного падіння, і при цьому не руйнуватися. Частина з них була навіть нагороджена пародійною Ігнобелівською премією. Тим не менш, умам вчених і далі не дає спокою питання – як дятли уникають струсів і пошкоджень мозку?

За словами Каммінгса і його колег, це питання не має сенсу, так як дятли насправді не мають подібної невразливістю. Вони прийшли до такого висновку, вивчивши структуру мозку і його хімічний склад кількох дятлів, чиї заспиртовані тіла зберігалися у двох різних музеях міста.

Як пояснюють вчені, струс мозку або будь-яка інша серйозна травма зазвичай призводить до того, що усередині нього починає накопичуватися так званий тау-білок. Це речовина накопичується всередині і навколо нервових закінчень і допомагає стабілізувати їх, що захищає нервову тканину від подальших ушкоджень, але іноді призводить до розвитку ще більш серйозних патологій.

Відповідно, якщо дятли дійсно не пошкоджують собі мозок при видобутку їжі, то тоді їх організм повинен містити мінімальні кількості цього білка, і він буде розподілений по нервовій тканині досить випадковим і рівномірним чином.

Як показали експерименти Каммінгса і його команди, насправді це не так. Мозок всіх дятлів містив у собі досить велику кількості тау-білка, і він частіше зустрічався у тих регіонах мозку, які сусідили з тими частинами черепа, на які припадали найвищі навантаження.

«Перші дятли з’явилися на Землі приблизно 25 мільйонів років тому. Виникає питання – як їм вдалося прожити так довго, якщо їх манера видобутку їжі не є безпечною для їхнього мозку? Цілком можливо, що їх еволюція не зупинилася на кістках черепа, що пом’якшують удар, і накопичення великих кількостей тау-білка захищає, а не пошкоджує їх мозок, як це відбувається при появі струсів у інших живих істот»,
— підсумовує Каммінгс.

Натхнення: earth-chronicles.ru

 
comments powered by HyperComments