Дослідження Міжнародного інституту прикладного системного аналізу виявляє критичний зв’язок між багатством, викидами парникових газів та глобальним потеплінням.
Нова наукова праця, опублікована в журналі “Nature Climate Change”, демонструє безпрецедентний рівень кліматичної нерівності у світі. Учені використали інноваційну систему моделювання для відстеження викидів різних груп населення. Дослідники поєднали економічні дані з кліматичними симуляціями для отримання точних результатів. Такий підхід дозволив кількісно оцінити кліматичні наслідки економічної нерівності.
Результати показують, що лише 10% найзаможніших мешканців планети спричинили дві третини загального потепління з 1990 року. Більше того, 1% найбагатших людей зробив у 26 разів більший внесок у зростання екстремальних температур, ніж середньостатистична людина. Ці дані підтверджують пряму кореляцію між рівнем доходу та кліматичним впливом. Особливо відчутні наслідки спостерігаються у вразливих тропічних регіонах.
Зв’язок способу життя з кліматичними змінами
“Наше дослідження показує, що екстремальні кліматичні наслідки є не лише результатом абстрактних глобальних викидів, натомість ми можемо безпосередньо пов’язати їх з нашим способом життя та інвестиційним вибором”, – пояснює провідна авторка дослідження Сара Шенгарт. Учені виявили, що викиди найбагатших 10% населення лише США та Китаю призвели до збільшення екстремальної спеки у вразливих регіонах у 2-3 рази. Такі дані підкреслюють необхідність таргетованих кліматичних політик.
Дослідження також висвітлює важливість врахування не лише особистого споживання, але й фінансових інвестицій. “Якби всі викидали стільки ж, скільки нижчі 50% населення планети, світ побачив би мінімальне додаткове потепління з 1990 року”, – зазначає співавтор Карл-Фрідріх Шляусснер. Відповідно, скорочення викидів від найзаможніших груп населення може стати ефективним інструментом боротьби з глобальним потеплінням.
Практичні рекомендації та висновки
Науковці пропонують впровадження прогресивних політичних інструментів, спрямованих на суспільні еліти. Такі заходи можуть збільшити суспільне визнання кліматичних дій. Перерозподіл відповідальності відповідно до фактичних викидів є критично важливим для досягнення кліматичної справедливості.
Автори наголошують, що змушення багатих забруднювачів сплачувати за викиди допоможе фінансувати адаптаційні заходи. Отримані кошти можуть бути спрямовані на відшкодування збитків у вразливих країнах. Фінансування кліматичних заходів у найбільш постраждалих регіонах матиме значний позитивний ефект.
Дослідження демонструє: кліматична криза – це не лише екологічна, але й соціальна проблема. Зменшення нерівності викидів сприятиме не тільки сповільненню глобального потепління. Це також крок до створення справедливішого та стійкішого світу для майбутніх поколінь.