Найбільш закрита країна світу, Північна Корея, відгородила жителів від решти світу і фізично, і віртуально. Інтернет у Північній Кореї є, але доступний він лише для обмеженого числа «обраних» з партійної верхівки. Всі інші можуть отримати доступ до «Кванмену» — внутрішня закрита мережа. Про те як йдуть справи з інтернетом і взагалі з IT в Північній Кореї, читайте в цьому матеріалі.
Всесвітня павутина
Доступ до інтернету в Північній Кореї мають лише представники влади і деякі державні організації. За станом на кінець 2015 року кількість активних IP-адрес, які мають доступ до глобальної мережі не перевищує 1500. Це при тому, що кількість населення країни ще в 2013 році перевалила за 25 мільйонів. Виходити в інтернет можуть лише партійні функціонери, деякі університети, наукові діячі, посольства і особливо наближені до лідера країни.
У більшої частини населення взагалі відсутня хоч яка-небудь інформація про зовнішній світ. В інтернет у них доступу немає, а всі засоби масової інформації належать державі і, відповідно, піддаються жорсткій цензурі. Єдине доступне джерело інформації крім ЗМІ — це національна інформаційна мережа «Кванмен».
Кванмен
«Народна мережа Кванмен» була запущена в 2000 році і представляє з себе якийсь сурогат інтернету всередині конкретно взятої держави. На даний момент у мережі Кванмен є близько 5 тисяч сайтів, а повна її аудиторія — близько 100 тисяч чоловік.
Основна частина матеріалів в мережі, природно, комуністично-пропагандистського змісту. Однак зустрічаються і нейтральні в політичному плані природно-наукові і технічні тексти, а так само сайти, на яких відбувається спілкування між учнями і викладачами різних вищих навчальних закладів.
Для того, щоб користувач Кванмен отримав доступ до якогось сайту, його повинен додати в цю мережу Центр контролю. Він проводить цензурування матеріалів сайту і тільки після цього завантажує його в Кванмен. В більшості своїй це сайти, які додаються за запитом освітніх та наукових установ.
Кванмен більше схожий на велику електронну бібліотеку. Користувачі можуть завантажувати вподобані книги і завантажувати їх в планшети Samjiyon, які спеціально для Північної Кореї виробляє Китай.
Крім цього користувачі Кванмена можуть слухати в мережі музику, обмінюватися один з одним привітаннями та читати новини в основному пропагандистського змісту. Все спілкування в Кванмені відбувається через спеціальні студентські форуми і електронну пошту.
Підключаються північнокорейці до своєї мережі через Dial-up, але всередині мережі мають необмежений трафік. В більшості своїй для доступу до Кванмену вони використовують планшети або мобільні телефони. Це обумовлено тим, що комп’ютер в країні дуже дороге задоволення, доступне далеко не всім. Середня зарплата жителя Північної Кореї становить $20 в місяць. А ті комп’ютери, що є в країні працюють під управління лише однієї операційної системи «Червона зірка».
Червона зірка
Операційна система Red Star вперше стала доступна за межами Північної Кореї в 2010 році, коли один з російських студентів університету ім. Кім Ір Сена опублікував її в інтернеті.
Ця система, заснована на Red Hat Linux, була розроблена Корейським Комп’ютерним Центром. Це досить великий центр розробки в Пхеньяні. Причому попередня версія системи базувалася на популярному KDE, який імітував зовнішній вигляд Windows 7. А нинішня багато в чому повторює інтерфейс Mac OS. До розробки нового дистрибутива доклав руку американський вчений Вілл Скотт.
У системі є програми для електронної пошти, спеціальна версія офісного пакету Microsoft Office, стандартні ігри та інтернет-браузер «Ненара», який вважається копією Mozilla Firefox.
Своя атмосфера
На даний момент потрапити в Кванмен ззовні, тобто з великого інтернету, практично неможливо. За весь час існування цієї мережі, її намагалися зламати лише декілька разів і то невдало. Втім, вийти з Кванмена в глобальну мережу ще складніше, ніж в нього потрапити. Це дозволено лише обмеженому колу чиновників і деяким навчальним закладам. У 2013 році влада робила спробу запустити в країні 3G-інтернет виключно для іноземних туристів, але затія з тріском провалилася, оскільки доступ до нього коштує кілька сотень доларів.
В цілому оцінити розвиток IT-галузі в країні можна за рівнем невигадливої браузерної гри Pyongyang Racer. У ній гравцям пропонується покататися на автомобілі порожніми вулицями столиці, щоб оглянути пам’ятки Пхеньяну.
Натхнення: ribalych.ru