Прямо перед заходом з’явилася тонка смужка хвилястих хмар над купчасто-дощовими хмарами, вона переливалася всіма кольорами веселки.
Ці хмари називають «хмари-хвилі», або хвилеподібні хмари. Вони з’являються в результаті нестабільності Кельвіна-Гельмгольца, коли шари повітря рухаються повз один одного на різних швидкостях – верхній шар рухається швидше, ніж нижній. Хвилеподібні хмари вважаються ознакою нестабільності атмосфери. Таке явище спостерігається не тільки на нашій планеті, наприклад, його виявили в хмарах на Сатурні. Вважається, що саме «хмари-хвилі» надихнули Вінсента Ван Гога на написання його шедевра «Зоряна ніч».
Ніжні пастельні кольори «хвиль» – це результат ірізації, коли через дифракції сонячного світла на крихітних крапельках води в хмарах з’являються райдужні переливи.