Немовлята кричать по-різному в залежності від того, якою мовою говорять їх матері. Нам здається, що немовлята всюди кричать однаково, і говорити про якісь мовні відмінності тут просто нерозумно – новонароджені ще й говорити не можуть. Однак насправді відмінності між ними є, принаймні, якщо порівнювати дітей з Китаю, Німеччини і Камеруну.
Вся справа тут в розходженні тонових і нетонових мов. Як відомо, у багатьох мовах сенс слова залежить від того, на якій звуковий висоті його вимовити; звуковисотні варіації складів і слів можуть повністю змінити сенс того, про що ми говоримо. Один з прикладів – північнокитайська мова, включаючи її різновид путунхуа, який є офіційною мовою в Китаї, Тайвані та Сингапурі.
У північнокитайській мові виділяють чотири тони. Більш складний випадок – ламнсо, мова народу нст, що живе в Північному Камеруні. Нст спілкуються один з одним вже на восьми тонах, причому значення кожного тону визначається його варіаціями під час виголошення конкретного слова.
Коли дослідники з Університету Вюрцбурга, Оснабрюкского університету і Пекінського педагогічного університету порівняли звуки, які видавали немовлята, чиї матері розмовляли німецькою, путунхуа і ламнсо, то виявилося, що крик «тональних» дітей відрізняється від криків «нетональних». Так, у криках немовлят нст був ширший інтервал між найвищим і найнижчим тоном, і діти легко і швидко переходили з висоти на висоту в порівнянні з новонародженими, чиї мами говорили німецькою. Взагалі, крики камерунців частково нагадували спів.
Ті ж результати вийшли і при порівнянні немовлят від німецькомовних матерів з немовлятами, чиї мами говорили на китайській, тільки тут відмінності були не так помітні – ймовірно, тому, що китайська мова все-таки «менш тонова», ніж ламнсо. Повністю результати досліджень опубліковані в журналі Journal of Voice і Speech, Language and Hearing.
Дослідники аналізували крики дітей, яким був день від народження. Нові дані підтверджують гіпотезу, що засвоєння мови дитиною відбувається вже на пізніх стадіях вагітності: за словами авторів роботи, немовля чує мову матері, перебуваючи ще в її утробі, і вже в цей час його мозок вбирає в себе деякі правила вимови.
Варто також додати, що народ нст досі майже не порушений цивілізацією, займаючись традиційним землеробством – тому схожість в криках немовлят нст і немовлят з Пекіна, і їх відмінність від немовлят з Німеччини обумовлено не культурними особливостями взагалі, а саме особливостями мови, якою говорили їхні мами.
В цілому ці результати поглиблюють наше розуміння взаємозв’язку генетичних і позагенетичних факторів у формуванні мовних здібностей; з практичної ж точки зору чим більше ми дізнаємося, як наша нервова система вивчає мову, тим більше у нас можливостей виправляти всілякі мовні дефекти, які часто починають проявлятися з раннього дитинства.