Марсохід Opportunity відкрив на поверхні Марса кілька метеоритів, які допомогли вченим з’ясувати, як швидко червона планета повністю позбулася запасів води і коли на ній настала вічна посуха.
“Наявні у нас сьогодні дані свідчать про те, що Марс був водною та потенційно населеною планетою три мільярди років тому. З іншого боку, як показує наше дослідження, зараз на Марсі фактично немає води. Якщо на ньому й існує життя, то вона ховається явно не там, де впали ці метеорити, швидше десь на великій глибині, далеко від радіації і безводної пустельної поверхні”, — розповідає Крістіан Шредер (Christian Schroeder) з університету Стірлінга (Великобританія).
На початку лютого 2013 року марсохід Curiosity вперше випробував свій бур, здатний просвердлити кам’яну породу на глибину близько семи сантиметрів. Тоді для буріння був обраний плоский камінь, який знаходиться в невеликій улоговині, якій було присвоєно ім’я “Джон Кляйн”. Вивчення зразків “кам’яного пилу” дозволило вченим вперше довести, що на Марсі в глибокому минулому була прісна вода, і що такі водойми були сприятливі для життя мікробів.
Що відбувалося далі, четвертий ровер NASA поки не з’ясував – він все ще продовжує сходження до вершини гори Шарп у кратері Ґейла, яка сформувалася в більш пізні історичні епохи. Вивчення цих порід, як сподіваються вчені, дасть нам однозначні дані по тому, як швидко зникли океани, річки і озера Марса і як саме це відбувалося.
Виявилося, що чекати цього моменту не обов’язково. Шредер і його колеги змогли простежити за водною еволюцією Марса в останні кілька сотень мільйонів років завдяки несподіваним космічним помічникам – чотирьом метеоритам, що впали на Марс в околицях екватора червоної планети. Ці метеорити були знайдені в кратері Вікторія і всебічно вивчені “старшим братом” Curiosity, марсоходом Opportunity, який вже 12 років колує по червоній планеті.
Як метеорити можуть допомогти розкрити таємницю зникнення води на Марсі? Справа в тому, пояснюють вчені, що багато типів кам’яних метеоритів містить у собі досить велику кількість заліза та інших металів, які поступово окислюються і перетворюються в різні солі та гідроксиди під дією кисню і води.
Відповідно, чим більше води і кисню присутньо в повітрі, тим більше окисленого заліза буде присутньо на поверхні метеорита. Керуючись цією ідеєю, вчені проаналізували спектри цих “небесних каменів” з Марса за допомогою інструментів марсохода, і порівняли їх з тими даними, які були отримані при аналізі метеоритів, що впали на Землю.
Цей аналіз показав, що Марс завжди був надзвичайно сухою планетою з того часу, як впали ці метеорити – за оцінками вчених, повітря червоної планети руйнує метеорити приблизно на чотири порядки (у 10 тисяч разів повільніше, ніж найсухіші “гарячі” пустелі, такі як Сахара і Атакама, і “холодні” антарктичні пустелі на Землі.
Враховуючи вік цих метеоритів – від 20 до 70 мільйонів років, можна з упевненістю говорити, що у відносно недавньому геологічному минулому Марс завжди був сухим. Коли почалася ця “велика посуха”, поки не зрозуміло, однак подібне відкриття вже зараз дозволяє припускати, що життя і рідка вода на поверхні червоної планети сьогодні навряд чи існують, підсумовують вчені.