Надія на колонізацію Марса ґрунтується на передумові про те, що ми можемо тераформувати Червону планету, зробивши її придатною для проживання людей, з нормальною атмосферою і прийнятною температурою. Але одне з останніх досліджень поставило під сумнів цю ідею і підсумувало, що тераформування неможливо з застосуванням сучасних технологій.
І якщо поставити на паузу колонізацію Марса, саме час переглянути відносини, які у нас склалися з нашим найближчим космічним сусідом: Місяцем. Першим успішно сів на поверхню природного супутника Землі був російський космічний апарат «Місяць-9» в 1966 році. Ця місія вперше розкрила перед людьми безплідний місячний ландшафт.
З початку космічної епохи на Місяць було надіслано більше 60 успішних місій, у тому числі вісім пілотованих. Найвідомішою стала місія «Аполлона-11» в липні 1969 року, яка привезла на поверхню Місяця першу людину.
Чому Марс, а не Місяць?
Ці піонери космосу розширили наше розуміння Землі і Всесвіту. Місія «Аполлона-15» 1971 року, наприклад, відновила так званий «камінь творіння» — один з найстаріших зразків гірських порід, які видобувалися з кратера на Місяці. Аналіз інших зразків поверхні підтвердив гіпотезу “гігантського удару”, яка тепер представляє собою загальноприйнятий погляд на формування Місяця у процесі потужного удару по Землі 4,5 мільярда років тому. З тих пір, однак, на наш погляд зміщувався від Місяця до Марса. У 1990-х роках після низки невдач Mars Pathfinder доставив перший ровер на поверхню Марса. Це було перше успішне приземлення на Марс з часів “Вікінгів”, відправлених туди в кінці 1970-х. Світлини, які показав зонд, розпалили уяву людей, викликали інтерес до нових місій на Червону планету.
Замість того, щоб оплакувати найближчу перспективу пілотованої місії на Марс сьогодні, давайте розглянемо п’ять фактів, що говорять на користь Місяця.
Перевалочний пункт в космосі
Щоб подолати силу тяжіння і досягти іншого тіла в космосі, потрібно рухатися з певною швидкістю. Подорож на Марс з поверхні Землі вимагає мінімальної швидкості в 13,1 кілометра в секунду. Для цього потрібні великі ракети, тонни палива і складні орбітальні маневри. Завдяки більш слабкому гравітаційному полю Місяця, така ж подорож з місячної поверхні потребує швидкості всього в 2,9 кілометра в секунду. Це приблизно одна третина того, що необхідно для досягнення Міжнародної космічної станції з Землі.
Місяць також має повно мінеральних ресурсів, включаючи цінні метали та інгредієнти для ракетного палива, які утворюються в процесі поділу водяного льоду (а його присутність на поверхні Місяця також підтвердилося) на водневе паливо і окислювач.
Мінерал троїліт, залізо-сірчане з’єднання, досить рідкісне на Землі, також присутній у місячній корі. Сірка з троїліта може бути вилучена і поєднана з місячним ґрунтом для виробництва будівельного матеріалу, який міцніше портлендського цементу. Це означає, що місячне поселення можна було б будувати на Місяці з використанням підручного матеріалу.
Створення місячної бази, з якої будуть відправлятися місії в глибокий космос, значно збільшить співвідношення корисного навантаження і палива, дозволивши нам досліджувати Сонячну систему дешевше і простіше.
Енергія майбутнього
Ядерний синтез, той самий процес, який дає життя зірок, може забезпечити нас енергією на багато років вперед. Реактори синтезу майбутнього будуть використовувати гелій-3, легшу версію гелію, яким заправляють повітряні кульки. Цей ізотоп — рідкість на Землі, але в достатку зустрічається на Місяці, де його можна видобувати, що привертає інтерес з боку ряду підприємств і урядів, готових відправляти його на Землю.
Початковий сплеск комерційного інтересу міг би забезпечити стимули і фінанси, необхідні для перших набігів на корисні поклади місяця, щоб потім встановити постійну присутність людини на Місяці.
Вікові скелі
Місяць — це неактивний світ. Ніяких серйозних геологічних змін не відбувалося три мільярди років. На Землі деталі поверхні змінюються під дією дощу, припливів, вітру чи зростання рослин. Місячний пейзаж з гордістю демонструє своє насильницьке минуле, показуючи ударні кратери і пропонуючи збережену історію Сонячної системи, готової для дослідження.
Спостереження Всесвіту
Щільність атмосфери на Місяці дуже низька, в десять трильйонів разів нижче, ніж земна. Відсутність атмосфери забезпечує ідеальні умови для розташування астрономічних обсерваторій по всій ширині електромагнітного спектру. Радіообсерваторія на дальній стороні Місяця буде повністю захищена від радіошуму Землі.
Атмосфера з низькою щільністю також робить можливим будівництво наземних рентгенівських або гамма-телескопів, на відміну від Землі, де блокується короткохвильове світло з космосу. Такі обсерваторії можна було б підтримувати і оновлювати силами жителів місяця набагато простіше, ніж орбітальний телескоп.
Люди в космосі
Одна з основних перешкод для місії на Марс полягає в розумінні того, який вплив надає довгострокове плавання в космосі на організм людини. Якщо станеться щось несподіване, поповнення запасів або порятунок займе більше двох років. Вивчаючи вплив космосу на людей спершу на Місяці і паралельно розробляючи технології, ми могли б більш практично підійти до подальшого дослідження Марса. Якщо щось трапиться на Місячній базі, Земля буде лише в трьох днях шляху.
Ще одна серйозна проблема, пов’язана з поїздкою на Марс, це ненавмисне забруднення первозданного марсіанського середовища земними організмами. Місяць майже напевно безплідний, тому такої проблеми не буде.
У той час як перші наукові дослідження на тему Місяця були виконані ще в кінці 1960-х років, за наступні півстоліття ми не наблизилися до нього ні на йоту. І це незважаючи на зростаючі технологічні можливості, які сьогодні набагато перевищують ті, що були доступні в часи «Аполлона». Перш ніж ми будемо готові до ще одного гігантського стрибка в космос, можливо, нам варто зробити кілька невеликих кроків поруч з будинком.