Створення помірної осі Єгипет – Ізраїль – Курдистан стане новим врівноважуючим і позитивним моментом на Близькому Сході, розтерзуваної ісламськими інтегралістами, пише Рішар Дармон в аналітичній статті, опублікованій в Le Figaro.
Рішар Дармон – журналіст і геополітик, який облаштувався в Ізраїлі в 1985 році. В даний час він автор редакційних статей і аналітик в тижневику Hamodia, ведучий політичної рубрики в журналі Isra?l Magazine, повідомляє видання.
“Прискорення розчленування Сирії та Іраку, а також посилення регіонального протистояння між ісламістами, сунітами і шиїтами по всьому Близькому Сходу поглибили важливі зміни, що відбулися під впливом “арабської весни”, а потім і ісламських зим, – йдеться в статті. – Тепер, цілком ймовірно, Ліван і Йорданія можуть виявитися залученими в цей вихор, викликаний “великим халіфатом” в регіональному масштабі. Лише Ізраїль і Єгипет залишаються стабільними державами, здатними протистояти цьому цунамі, що змів більшу частину арабських країн, створених століття тому колоніальними державами. Перед лицем цієї хвилі, що звалилася на регіон і неухильно прискорює хід подій, вирішення “палестинського питання” вже не здається вирішальним”, – пише Дармон.
1. Після кінця Сирії – кінець Іраку…
Вражаючий наступ, який здійснюється протягом двох місяців в центрі і на півночі Іраку сунітськими бойовиками-фанатиками “Ісламської держави ірак Леванту”, віщує швидкий розділ Іраку, схожий з тим, що в даний час відбувається в Сирії під ударами сунітської організації “Ан-Нусра”, що відкололася від “Аль-Каїди” і виступає проти режиму Асада, йдеться в статті.
2. Близький Схід арабських країн, створений колишніми колоніальними державами, більше не існує
З повним переділом Сирії та Іраку, приреченими на внутрішній розкол, ми стаємо свідками справжнього краху того Близького Сходу, який замислювали Франція і Великобританія. Це руйнування штучно створених кордонів і повернення більшої частини арабських країн до більш природного для них лона мусульманської умми підтверджує думку, висловлену чотири десятиліття тому колишнім ізраїльським прем’єром Ґолдою Меїр: “Якщо не вважати Єгипет та Ізраїль, які є справжніми державами, весь Близький Схід – це всього лише племена, які розмахують своїми прапорами”.
3. Посилення протистояння шиїтів і сунітів
Події прискорюються не тільки в Сирії та Іраку, але і в Ємені, Бахрейні, Кувейті, а також у Йорданії та Лівані, продовжує Дармон. За заявами сунітських експертів з Інституту Кордоба, в даний час “головним ворогом” сунітського світу є не Ізраїль і не США, а іранські шиїти, що провокують зіткнення по всьому Близькому Сходу, щоб позбавити сунітів симпатій.
4. Іран займає провідні позиції, спираючись на союз з Америкою
Одним з найбільш видовищних моментів перегрупування альянсів, що відбувається в даний час на Близькому Сході, стало виникнення стратегічної осі між Вашингтоном і Тегераном. На тлі відмови від політичної та військової присутності американців в регіоні і повного фіаско регіональної зовнішньої політики адміністрації Обами цей альянс формується в даний час в Іраку, де Вашингтон обговорює з Тегераном питання стримування наступу ІГІЛ (Ісламська держава Іраку і Леванту) і недопущення захоплення сунітськими фанатиками Багдада. Даний факт негативним чином відбивається на ході складних переговорів у Відні щодо іранської ядерної програми, вважає автор.
5. Дві слабкі ланки: Ліван і Йорданія
Вже залучений у громадянську війну в Сирії, Ліван також ризикує опинитися в потоці розділів і зміни альянсів: він вже і без того сильно розділений за етнічним і релігійним питанням. Країна кедрів може розколотися на безліч автономних частин: сунітські, шиїтські, християнські регіони, вказує експерт.
Що стосується Йорданії, де панує псевдоспокій, там ситуація ще більш складна: з урахуванням слабкості хашемітської монархії Абдалли II ця країна може за кілька днів бути зметена сунітським цунамі, яке вже готують місцеві “Брати-мусульмани”, а також джихадистські угруповання, пов’язані з “Аль-Каїдою”.
6. Вплив, який чиниться на два ворогуючих палестинських рухи в період “третьої війни в Газі
У такій складній регіональній обстановці спроби “Фатха” Махмуда Аббаса і “Хамаса” в секторі Газа сформувати уряд національної єдності стають справжніми “морськими чудовиськами”, що періодично з’являються в останні роки, пише далі автор.
Саме в контексті внутрішньої напруженості і зростаючої ізоляції “Хамаса”, сунітського інтегралістичного руху, слід шукати справжні ставки нинішнього конфлікту в Газі: обстрілюючи територію суверенного Ізраїлю ракетами і направляючи бойовиків-терористів здійснювати напади на мирних ізраїльських громадян, фанатично налаштовані лідери “Хамасу” обрали “втечу в небезпеку” у відчайдушній спробі виправити свої справи “на арабській вулиці”, вважає Дармон.
7. Подвійний позитивний момент перед лицем ісламістського цунамі
Два нові елементи відкривають нові горизонти для регіону. В результаті приходу до влади генерала ас-Сісі в Єгипті під забороною опинилося не тільки рух “Брати-мусульмани”, але і діяльність “Хамаса” на території країни. Другий момент: курди нещодавно оголосили про намір проголосити на півночі Іраку самостійну державу. Новий помірний регіональний гравець вже готовий співпрацювати з Єгиптом і Ізраїлем у військовій та економічній сфері. Створення помірної осі Єгипет – Ізраїль – Курдистан стане новим врівноважуючим і позитивним чинником у регіоні, який виявляється під дедалі більшим впливом ісламського інтегралізму.
8. Зміни для всього регіону
В нинішніх непростих умовах, що склалися в регіоні, стає зрозуміло, що не варто прагнути до найскорішого врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту, підсумовує автор: створення 23-го палестинської арабо-мусульманської держави, войовничої і терористичної, в цій частині світу лише посилить небезпечну геополітичну дестабілізацію.
Джерело: Le Figaro