Розбіжність між датами православного Великодня і католицького розподіляється наступним чином: західна Пасха у 45% випадків на тиждень раніше православної, в 30% випадків збігається, 5% – різниця в 4 тижні, і 20% – різниця в 5 тижнів ( більше місячного циклу). У 2013 році дата Великодня – 31 березня у католиків і 5 травня у православних християн. Чому так? Або хтось святкує Великдень неправильно?
Історія цього свята нараховує не одне тисячоліття, і викласти всю інформацію в невеликій статті неможливо. Однак спробуємо. Витоки Свята Пасхи йдуть зі Старого Завіту. В іудеїв у році є три великих свята: Песах, Шавуот і Сукот. Ці свята пам’ятають три етапи виходу єврейського народу з Єгипту. Песах знаменує свободу, пов’язану власне з виходом, Шавуот надає свободі духовне значення, відзначаючи являння Тори на горі Синай, а Сукот підкреслює, що справжня захищеність можлива тільки в Божій присутності, і з цією метою відзначає мандрівка євреїв через пустелю до Землі Обітованої.
Згідно Біблії, Ісус Христос під час свого земного життя брав участь в іудейських святах (Ін. 2, 13-25; 5, 1-47) і Його приклад наслідували апостоли після Вознесіння (Діян. 2, 1; 20, 16). Тому найдавнішим літургійним звичаєм було здійснення християнами Пасхи в день 14 нісана, тобто в той же самий день, коли юдеї здійснювали своє свято.
Календарі
Юдейський. Стародавні ізраїльтяни, розробляючи свій календар, засновували його головним чином на русі місяця. Місяцеві потрібно приблизно 29,5 днів, щоб обернутися навколо Землі. Саме початок появи місяця на небі, молодого місяця, і вказує на початок нового місяця для євреїв. За три роки різниця між місячним і сонячним роком складе цілий місяць, тому приблизно раз на три роки додавався 13-й місяць і виходив високосний рік тривалістю в 384 дні.
У стародавньому Ізраїлі, на тридцятий день місяця, в Єрусалимі збирався Синедріон, великий законодавчий суд, і очікував приходу двох надійних свідків, які особисто запевнять, що самі бачили на небі неповний місяць. Після чого Синедріон оголошував цей день днем молодика, Рош Ходеш (голова місяця). При Галлеле 2, патріархові Палестинського юдейства, був вироблений постійно діючий календар. Він заснований на 19-річному місячно-сонячному циклі, створеним астрономом стародавності Метоном в 432 р. до н.е. Високосні роки в ньому розташовуються так: 3, 6, 8, 11, 14, 17, 19.
Юліанський. Римський імператор Юлій Цезар ввів у обіг 1 січня 45 р. до н.е. отримав назву по його імені юліанський календар. За основу був узятий Єгипетський календар, з постійним роком в 365 днів, плюс використання системи високосних днів, що додаються кожні 4 роки. Неточність юліанського календаря складає 1 день протягом 128 років (1 / (365,25-365,2422) = 128).
Григоріанський. У 1582 р. при Римському папи Григорія 13 було запропоновано ускладнити систему вставки високосних днів. Протягом 400 років їх кількість зменшувалась на 3, тобто 100, 200 і 300 роки кожного чотирьохстолітть НЕ були високосними, 400 же рік залишався високосним. Помилка такого календаря складає 1 день за 3333 (365 +97 / 400 = 365,2425; 1 / (365,2425-365,2422) = 3333). В даний час різниця між юліанським і григоріанським календарем становить 13 днів, і вона збільшиться до 14 днів в 2100 р., який за юліанським календарем буде високосним, а за григоріанським – простим.
Новоюліанський. У 1923 р., коли в Константинополі відбулася нарада Православних Церков, його учасники затвердили виправлений юліанський, або т. зв. «Новоюліанський» календар. Він має період в 900 років, протягом яких число високосних років зменшується на 7. Тривалість такого року становить 365 +218 / 900 = 365,24222, тобто помилка в 1 день в ньому буде накопичуватися після закінчення більш ніж 40 000 років.
Пасхалії
Після того як у 344 р. був введений загальнообов’язковий іудейський календар, виникла проблема: іудейське свято, обчислене за новим іудейським календарем, час від часу виходило раніше весняного рівнодення. Щоб виключити таку ситуацію, дві основні християнські кафедри – Рим і Олександрія, почали незалежно один від одного складати власні великодні таблиці (пасхалії). В їх основу були покладені астрономічні дані тієї епохи.
Римська і Олександрійська пасхалії були засновані на принципі, згідно з яким Пасха повинна відбуватися в перший недільний день після першого повного місяця, наступного за весняним рівноденням. Різниця полягала в даті весняного рівнодення (18 і 21 березня в Римі та Олександрії відповідно), циклі, який лежав в основі пасхалії (8 – і 19-річний цикл), і великодніх межах, тобто граничних датах святкування Великодня. Тому вона могла відбуватися на Заході в проміжок часу з 20 березня по 21 квітня, а на Сході – з 22 березня по 25 квітня.
На перший погляд ці розбіжності є несуттєвими, однак на практиці вони були дуже відчутними. Так, вже через рік після 1-го Вселенського Собору, який затвердив це правило, Олександрія і Рим здійснювали Великдень у різні дні: 3 та 10 квітня відповідно. Папська булла «Inter gravissimas» про введення григоріанського календаря була адресована лише католицьким правителям Європи, в ній не згадувалися ні православні, ні протестанти, на яких ці постанови не поширювалися. Тому Католицька Церква відзначає Великдень по Римській Пасхалії і Григоріанському календарі.
В основі практики святкування Великодня Православною Церквою лежить офіційна постанова Московської Наради Православних Церков 1948 р., згідно з яким всі православні повинні здійснювати Великдень за Олександрійською пасхалією і юліанським календарем (єдиним винятком є Фінляндська Православна Церква, яка здійснює Пасху згідно григоріанської пасхалії). Розбіжність між датами православного Великодня і католицької викликано розходженням у даті церковних повних місяців і різницею між сонячними календарями – 13 днів у 21-му столітті.
Але яким би не було це розбіжність, дух свята живе в душі кожного християнина, незалежно від приналежності до конфесії (католик, православний чи протестант). По слову свт. Мелітона Сардийського, заклання старозавітного непорочного агнця зробилося порятунком Ізраїлю, і смерть його стала життям народу. Таку Жертву приніс Ісус Христос на Голгофському Хресті. Він добровільно віддав себе на страждання за порятунок людства. Своїм стражданням Він викупив людський рід від гріховного прокляття і влади смерті.
[poll id=”1″]