Влада штату Вашингтон першими в США узаконили новий спосіб поховання людей — у вигляді компосту. У Каліфорнії підприємці Кремнієвої долини скуповують лісу, щоб удобрювати дерева кремованим прахом. На думку деяких вчених, останки покійних слід використовувати з більшою користю для екології.
Швидке заморожування
У 1999 році шведський біолог Сюзанна Віїг-Масак запатентувала метод отримання перегною. Органічний матеріал охолоджують в спеціальній камері з рідким азотом, до температури близько 190 градусів Цельсія. Потім подрібнюють на млині або ультразвуком та повторно заморожують.
Потім матеріал поміщають в біорозкладаний контейнер, наприклад у торф’яний горщик, і закопують в землю на глибину 25 сантиметрів. Ґрунтові бактерії завершують справу. Поруч рекомендується посадити рослину, коріння якої самі доберуться до добрива.
Так можна переробити будь-яку органіку: побутові відходи, труп тварини або людини….
Ця ідея виникла на хвилі скандалів з крематоріями у Швеції. Екологів турбували викиди ртуті в атмосферу, що утворюється при згорянні зубних пломб. Враховуючи, що сімдесят відсотків шведів кремують, тривога не позбавлена підстав.
У книзі “Кадавр. Як тіло після смерті служить науці” журналістка Мері Роуч оцінює заморожування — висушування останків як вельми перспективний. Технологію повинні були впровадити в 2003 році, але щось пішло не так.
Фірма Promessa, заснована Віїг-Масак для просування інновації, ліквідована в 2015-ому. А з березня цього року не підтримується патент. Ніхто його так і не купив.
За справу беруться мікроби
Перетворювати небіжчиків в компост запропонував у 1998 році Тім Еванс, випускник Університету Теннессі в США. Він експериментував з реальним трупом і залишився задоволений результатом. Після чого звернувся до влади Гаваїв і Китаю, де дуже туго з землею під кладовища. Ідею не оцінили. Як пише у своїй книзі Роуч, люди для цього занадто консервативні.
Може, зараз ситуація змінилася? Підприємець Катріна Спейд запустила проєкт Recompose в 2014 році, щоб запропонувати більш екологічні ритуальні послуги. Покійного привозять в меморіальний комплекс і перетворюють в компост. Технологія швидкого компостування (декомпозиція) добре відома фермерам, які таким чином позбавляються від мертвих тварин. Для людини її модернізували ґрунтознавці з Університету штату Вашингтон під керівництвом Лінн Карпентер-Боггз.
Вони провели досліди з шістьма трупами, яких заповіли вузу на благо науки. Тіло поміщали в капсулу з деревною стружкою. Вливали воду і солодкий розчин, нагрівали до 55 градусів Цельсія і аерували, щоб створити умови для розмноження термофільних бактерій. Також додавали трохи хімікатів, які зв’язують важкі метали.
Капсула оберталася, перемішуючи вміст, мікроорганізми плодилися, і через місяць компост готовий. Як запевняють автори технології, в результаті переробляється все, включаючи кістки і залишки ліків, наприклад антибіотиків.
Спейд стверджує, що ця технологія набагато більш екологічніша, ніж поховання в землі чи кремація: рештки розкладаються швидко, не виділяючи фільтрат у підземні води, немає викидів вуглекислого газу від викопного палива, як в крематоріях.
Підприємство отримало широкого розголосу, і 21 травня цього року влада штату Вашингтон підписали закон, що дозволяє поховання у вигляді компосту.
Дерево замість могили
Три роки тому бізнесмени Кремнієвої долини заснували фірму Better Place Forests, щоб скуповувати ділянки лісу і продавати право ховати попіл кремованої людини під деревом. За окрему плату попіл змішують з хімікатами, отримуючи звичайне добриво.
Перша ділянка відкрилася в лісі округу Мендосіно, на узбережжі Тихого океану. Там ростуть вікові секвої. Підприємці вважають, що такий меморіальний комплекс набагато більш приємний, екологічний і довговічний, ніж звичайні кладовища. Адже секвої живуть за 700 років.
Аргументів на користь нових способів поховання вистачає: дефіцит землі під кладовища і навіть колумбарії у багатьох країнах та великих містах, дорожнеча землі, невідповідність крематоріїв нинішнім екологічним стандартам. Однак, похоронні інновації з труднощами пробивають собі дорогу навіть в Європі — локомотиві зеленого руху.