Алгоритм вчених з Університету Іллінойсу на основі супутникових даних допомагає уникнути засухи. Він робить це виходячи з даних про фотосинтез, кількість вуглецю і води.
Нова система картографування з високим дозволом BESS-STAIR являє собою супутникову біофізичну модель, яка поєднує водні, вуглецеві та енергетичні цикли рослин. Її розробили дослідники Центру перспективних інновацій у сфері біоенергетики та біопродуктів (CABBI) при Університеті Іллінойсу. Систему протестували на 12 дільницях по всій території США, її оцінки досягли найвищих показників за всю історію академічних досліджень.
Традиційні методи оцінок значною мірою спираються на дані теплового випромінювання, вимірюючи температуру полотна рослин і ґрунту в результаті випаровування. Але у цих методів є два недоліки: супутники не можуть збирати дані про температуру поверхні в похмурі дні. І дані про температуру не дуже точні, що, в свою чергу, впливає на сумарні оцінки випаровування.
Замість цього команда CABBI зосередилася на вуглецевих, водних та енергетичних циклах. Модель BESS-STAIR спочатку оцінює рівень фотосинтезу, потім — кількість вхідного і вихідного вуглецю і води. Це дозволить зрозуміти яку кількість води необхідно в конкретному регіоні, щоб рослини не загинули.
Натхнення: hightech.fm