Доценти Квінслендського університету виміряли, як тепло поширюється усередині клітин.
Наноалмази – мікроскопічні кристали вуглецю, які за своєю структурою схожі на природні алмази. Їх можна використовувати як основу для квантових осередків пам’яті, надчутливих сенсорів і інших приладів.
Кілька років тому вчені з Квінслендського університету за допомогою наноалмазів навчилися вимірювати температуру всередині живих клітин. Завдяки цьому вчені виділили найгарячіші їх області та зрозуміли, в яких умовах протікають найважливіші реакції всередині організму.
Також з’ясувалося, що температура окремих регіонів клітини сильно розрізняється, що ставить під сумнів теорії, які описують життєдіяльність клітин, тому викликало суперечки серед вчених.
Для того, щоб вирішити їх, доцент Квінслендського університету Тарас Плахотник і його колеги за допомогою спеціально створених наноалмазів вимірювали температуру в різних частинах одних і тих же клітин одночасно: це було потрібно, щоб обчислити середню швидкість, з якою тепло поширюється по клітинах людини.
Далі наноалмази покрили тонким шаром полідофаміна – полімеру, який може поглинати світло лазера і одночасно перетворити його в тепло та інші форми випромінювання. Утворені наноградусники фізики ввели в окремі ракові клітини і почали по черзі підсвічувати алмази, одночасно визначаючи, як швидко вони охолоджувалися.
В результаті з’ясувалося, що різні області цитоплазми клітини проводили тепло з різною швидкістю. Виявилося, що клітини проводять тепло в кілька разів гірше чистої води.
Фізики сподіваються, що зрозуміти, чому теплопровідність клітини настільки мінлива і від чого вона залежить, їм допоможуть подальші спостереження за тим, як тепло поширюється в конкретних органелах клітин.
Натхнення: hightech.fm