Нова гіпотеза пов’язує появу складних соціальних структур з вирощуванням злаків, зручних для накопичення і вилучення. А ось культури, що покладалися на коренеплоди і бульби, так і залишилися на рівні примітивних племінних спільнот.
Появу перших цивілізацій зазвичай пов’язують зі сільським господарством. Воно дозволило отримувати надлишки харчових ресурсів, які можна вилучати і використовувати для підтримки ієрархічних структур, виникнення еліт, а в підсумку – і прото-держав. Проте автори нової статті, опублікованої в Journal of Political Economy, показали, що це не завжди так. Для розвитку цивілізованих спільнот потрібні надлишки не будь-яких їстівних рослин, а злаків.
Автори нової роботи-троє професорів з Великобританії, Ізраїлю та Італії: Джорам Мейшар (Joram Mayshar), Омер Моав (Omer Moav) і Луїджі Паскалі (Luigi Pascali) – помітили, що багато людських груп використовували сільськогосподарські практики протягом тисяч років, при цьому не розвиваючи нічого складніше примітивних вождівств. У них так і не з’явилося ні багатих еліт, які взяли на себе війну і управління, ні досить складної внутрішньої структури, ні міст, ні інших рис «цивілізованості».
Тому дослідники зібрали і проаналізували великий масив даних про стародавні людські спільноти: відомості про чисельність і складності ієрархії, доступності диких предків одомашнених рослин, врожайності місцевості і т.п. Виявилося, що виникнення цивілізацій відбувалося лише в тих групах, що вирощували злаки, а не коренеплоди, причому частіше – у тих, де коренеплоди взагалі довгий час масового не використовувалися. Вчені пов’язують це з тим, що плоди злаків (рис, жито, пшениця, кукурудза і т.п.) набагато більш калорійні, дозволяючи накопичувати більш поживні запаси.
©University of Warwick
Зерна злаків компактні і в відповідних умовах можуть зберігатися роками. На відміну від них, коренеплоди (картопля, морква, ріпа, капуста і т.д.) швидко псуються, важкі і містять порівняно мало калорій. Вилучати їх і зберігати для підтримки “елітарних” рівнів соціальної ієрархії майже безглуздо. Так, ряд спільнот в Південній Америці покладаються на плоди маніока; збирати їх тут можна цілий рік, але зібрані, вони швидко гниють, тому вкрай погано пристосовані для накопичення надлишків. При цьому сусідні культури інків і майя виросли саме на злаках – кукурудзі.
Автори відзначають, що всі епіцентри виникнення перших цивілізацій пов’язані з максимальною кількістю доступних для доместикації диких злаків. І навпаки, в регіонах, де коренеплоди і бульби дають достатній урожай, вони ніби гальмували розвиток суспільств. Мабуть, це пов’язано з тим, що селяни могли покладатися на ці плоди, щоб забезпечувати себе, і не створювали достатніх надлишків продовольства для еліт. “Характер рослин, які вирощували стародавні селяни, має більше значення, ніж сам факт вирощування», – резюмують вчені.