Святилище на півночі Франції відомо з кінця XIX століття, перші його розкопки провели в кінці минулого століття. На сьогодні фахівці французького Національного інституту охоронних археологічних досліджень (Inrap) досліджували два з половиною гектари цієї місцевості, але, на їхню думку, до кінця робіт ще далеко. Проте вони підбили попередні підсумки, які обговорять на майбутній конференції.
Сидяче поховання характерне для Галлів II-I століть до нашої ери / ©Inrap
Місце для ритуалів розташоване на височині, що забезпечує відмінний огляд місцевості. Весь периметр ще не розкопаний, але вже ясно, що його оперізував рів глибиною не менше півтора метра і шириною не менше трьох.
У рові знайшли безліч кісток тварин / ©Inrap
Святилище датоване II-I століттями до нашої ери. Тобто це залізний вік галлів і початок римської експансії в їх землі. На території Франції археологи вже знайшли значне число святилищ, що належить до галло-римського періоду. Майже у всіх з них добре видно поступовий перехід від галльської ритуальної діяльності до римської. Тут справа йде інакше.
Рів по периметру, про який сказано вище, був заповнений останками тварин — свиней, коней, овець, кіз, корів. Очевидно, це жертовні тварини, але між ними є велика різниця. Скелетні останки коней поміщалися в рів після того, як їх тіла починали розкладатися. А ось черепа інших видів спочатку довгий час піддавалися впливу стихій, тобто залишалися на поверхні до повного зникнення м’яких тканин.
- У пустелі Гобі знайшли гігантський слід динозавра
- Вчені з’ясували, чому вікінги втекли з Гренландії
- Дослідження кісток та зубів тварин розкрили таємниці Джеймстауна
Співробітники Inrap пропонують таке пояснення. Свиней, корів, кіз та овець галли спочатку готували на вогні, м’ясо з’їдали на ритуальному бенкеті, а кістки потім залишали у священних місцях на поверхні землі, де на них впливали сонце, вітер та опади. На території святилища розкопали кілька вогнищ, навколо яких є рівні майданчики, які підходять для бенкету. Хімічний аналіз показав, що там пили багато вина, а на вогнищах смажили м’ясо.
А ось коней ніхто не готував і не їв — їх забирали з поля бою. Річ у тім, що не тільки кістки тварин скидали в рів господарі святилища. В одній з його частин археологи знайшли безліч зразків обладунків.
Це деталі як мінімум восьми щитів, один римський шолом особливої форми, що закриває вуха (на сьогодні таких відомо всього десять) і просто безпрецедентна кількість пластинчастих обладунків з клепаного листового заліза — 66 елементів, включаючи сегментовану кірасу, наручи і плечовий захист.
Обладунки ворогів краще використовувати в ритуалах, ніж трофейна зброя, тому що чужими обладунками користуватися складно, а ось мечем — ні / ©Inrap
Обладунки знаходяться в такому стані, в який вони не могли прийти в бою. Швидше за все, їх зібрали після перемоги і роздрібнили на частини в процесі якогось ритуалу. Потім ці деталі розкидали по різних частинах рову. Судячи з розподілу предметів, археологи вважають, що елементи, які в побуті використовувалися б разом, навмисно відокремили один від одного.
Все це — напіврозкладені коні, розірвані обладунки – ланки одного ланцюга. На території святилища виявили людські поховання двох типів. Перший досить типовий для галлів того періоду: померлих поміщали в більш-менш круглі ями, притуливши до стіни і склавши певним чином руки і ноги. У одного скелета відсутній череп, але археологи вважають, що це результат пізньої оранки, оскільки нижня щелепа залишилася на місці. Всі скелети належали чоловікам різного віку.
- У засипаному лавиною готелі загинули понад 30 осіб (відео)
- Вчений обґрунтував причини довгої зими в «Грі престолів»
- Молода Земля ледь не залишилася без повітря через бактерій
А ось другий тип поховання раніше поки не зустрічався. У кількох ямах і канавах дослідники знайшли 899 кісткових останків, перемішаних між собою, і один відносно цілий скелет — правда, без голови. Вчені визначили, що перемішані кістки — це останки 15 дорослих чоловіків.
На кістках з цього поховання археологи виявили безліч порізів, проломів, слідів від ударів як клинком, так і чимось тупим. У людей з цієї групи були відрубані частини кінцівок. Деякі пошкодження – прижиттєві, інші нанесені після смерті. Всі тіла, до яких відносяться ці кістки, як і тіла коней, почали розкладатися на поверхні і тільки потім їх закопали.
Порівняйте цю могилу з першою фотографією. Тут кістки понівечені і перемішані, немов їх намагалися роздрібнити під час ритуалу / ©Inrap
Це абсолютно нетипова для галлів практика жертвопринесення. Якісь елементи схожі на те, що було відомо раніше, але весь комплекс поховань і вотивних підношень унікальний.
Складається картина якогось бою, в якому галли здобули перемогу, поховали своїх героїв, влаштували тризну, а потім принесли в жертву полонених ворогів. Римські обладунки говорять про те, що в жертву принесли легіонерів. Хоча повністю виключати те, що це були інші галли з трофейними римськими обладунками, не можна.
Римська провінції Галлія була утворена після завоювань Юлія Цезаря в I столітті до нашої ери, що збігається зі стартовими датуваннями святилища. Але і до великомасштабних галльських воєн там могли траплятися прикордонні сутички галлів з римлянами, які не завжди закінчувалися перемогою останніх.