Печерні ведмеді були грізними суперниками для древніх людей, але вже 300 тисяч років тому наші далекі предки використовували їх шкури, щоб уберегти себе від холоду. До таких висновків прийшли німецькі археологи, вивчивши характерні відмітини на викопних ведмежих кістках. Дослідження опубліковано в журналі Journal of Human Evolution.
Щоб впоратися з печерним ведмедем, стародавні мисливці повинні були діяти спільно / © alamy.com
Коли археологи виявляють на кістках тварин сліди, залишені людськими знаряддями, найчастіше вони розцінюють їх як ознаки оброблення туші. Однак коли тонкі і акуратні сліди виявляють на лапах і стопах, тобто тих частинах туші, на яких вкрай мало м’яса, варто припустити, що людям, які обробляють тварину потрібна була його шкура.
Оскільки у ведмедів шерсть надзвичайно довга і тепла, здатна захистити і від холоду, і від вологи, стародавні люди напевно цінували шкури цих тварин, хоча добути їх було зовсім непросто. І все ж уже 300 тисяч років тому, задовго до масового виходу людей сучасного типу з Африки, жителі Європи розгулювали в шкурах печерних ведмедів. Як же їм це вдавалося?
Німецькі дослідники з кількох наукових центрів припускають, що стародавні люди не обдирали мертвих тварин, але полювали на живих ведмедів. По-перше, померлих від природних причин ведмедів не так вже просто розшукати, адже перед смертю вони намагаються забратися в безпечне місце. По-друге, ведмедя потрібно ошкурити протягом декількох днів після смерті, в іншому випадку його шкура буде пошкоджена паразитами, а майже вся шерсть випаде. Нарешті, смерть ведмедя – не така вже часта подія, і куди надійніше вистежити живого звіра.
На те, що люди, 300 тисяч років тому жили на території Нижньої Саксонії, були мисливцями, а не падальщиками, вказує склад кісток ведмедів, знайдених на стоянці: всі вони належать дорослим, але не старим тваринам. До того ж виявлені в тому ж місці дерев’яні списи вказують, що людям того часу не обов’язково було сходитися з грізним хижаком (а печерний ведмідь був майже на третину більше сучасного бурого) лицем до лиця.
Печерний ведмідь був помітно більшим за сучасного побратима / © prehistoric-fauna.com
Імовірно, що людьми, які убили ведмедя були гейдельберзькі люди або ранні неандертальці: це доводить, що навіть в ті далекі часи люди досягли достатнього рівня розвитку, щоб конкурувати з найбільшими ссавцями хижаками, поступово стаючи з видобутку мисливцями.