Автори нового дослідження показали, що психоделіки сприяють нейропластичності та пов’язаним з нею ефектам завдяки їх високоафінному зв’язуванню з одним рецептором. При цьому галюциногенний ефект можна обходити.
Псилоцибінові, “казкові”, “магічні”, “чарівні” гриби – загальноприйнята назва видів грибів, плодові тіла яких містять галюциногенні (психоделічні) речовини / © Unsplash
Вчені з Університету Гельсінкі (Фінляндія) провели експерименти на мишах і з’ясували, що психоактивні наркотичні речовини, такі як ЛСД і псилоцибін, можуть викликати антидепресивні ефекти, зв’язуючись зі специфічним рецептором. Опис цього механізму відкриває двері для розробки нових препаратів, які можна використовувати для лікування депресії у людей, не викликаючи при цьому галюцинацій. Дослідження опубліковано в журналі Nature Neuroscience.
Депресія — психічний розлад, що характеризується пригніченим настроєм, байдужістю, ангедонією, занепадом сил, швидкою стомлюваністю та іншими симптомами – стає все більш поширеною у світі і особливо часто зустрічається у молодих людей. Тому існує гостра потреба в нових, більш ефективних методах її лікування. Як показали більш ранні клінічні випробування, психоделіки – діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД) і псилоцибін (його метаболіт — псилоцин) — можуть бути швидкодіючими антидепресантами з тривалим терапевтичним ефектом, який настільки ж ефективний, як і препарати, що застосовуються сьогодні.
Існує припущення, що галюциногенні ефекти можна «відокремити» від психоделіків, залишивши лише антидепресантоподібні і стимулюючі нейропластичність — властивість мозку, при якому нейрони і нейронні мережі можуть змінюватися під впливом нового досвіду. Отже, можна знайти сполуки або їх комбінації, що зберігають антидепресивні ефекти психоделіків і позбавлені галюциногенних.
Експерименти проводили на мишах у віці 17-19 тижнів і in vitro — на культурі клітин HEK293T з ембріональних нирок людини, що тимчасово експресують білок TrkB, а також клітин N2a і зрілої культури нейронів. Серед вивчених речовин – кетаміну гідрохлорид, R, R-HNK, ЛСД, псилоцин, лізурид гідроген-малеат, каберголін, кетансерин і m100907. Для досліджень in vitro їх розчиняли в диметилсульфоксиді і розбавляли в пропорції 1 до 1000, а для експериментів in vivo, на гризунах, ліки розводили в стерильному 0,9% фізіологічному розчині і вводили внутрішньочеревно.
- Вчені з’ясували, чому у птерозаврів не ламалася гігантська шия
- Психологи з’ясували, що заважає концентрувати увагу
- Щури можуть в уяві відтворити місця, в яких вони побували
В результаті вчені з’ясували, що в нейронах ЛСД і псилоцин (метаболіт псилоцибіну) зв’язуються з рецептором TrkB в 1000 разів краще звичайних антидепресантів — флуоксетину і кетаміну. Це посилювало дію нейротрофічного фактора мозку на TrkB, що, в свою чергу, посилювало синаптичну передачу між нейронами, що вказує на процес нейропластичності.
Коли мишей піддавали стресу, одна доза ЛСД викликала стійкий антидепресантоподібний ефект: він, за словами вчених, залежав від зв’язування наркотичної речовини з TrkB, незалежно від рецепторів серотоніну. Прийом ЛСД також провокував посмикування голови у тварин, що говорить про галюциногенний ефект. Однак ця реакція залежала від активації рецепторів серотоніну, а не TrkB.