Законсервовані виверженням вулкана “помпейські” трилобіти розкривають невідомі деталі анатомії древніх членистоногих.
Палеонтологи відкрили скарбницю трилобітів небаченого збереження в Марокко. Попіл від вулканічного потоку в кембрійську епоху потрапив у мілководне морське середовище і законсервував копалини до наших днів. Дослідники виявили популяцію стародавніх членистоногих у гірському хребті Високий Атлас.
У формації Тателт дослідники виявили товстий шар, що складається з вулканічного попелу, а в ньому – зразки двох видів трилобітів. За допомогою рентгенівської візуалізації вчені реконструювали внутрішню анатомію тварин у трьох вимірах.
Реконструкція трилобітів з вулканічних відкладень. Зображення: Arnaud MAZURIER, IC2MP, Univ. Poitiers
Вони розглянули екзоскелети трилобітів, зчленовані та неспотворені часом. Знімки показали, який вигляд мали антени і травна система стародавніх тварин, а також складна анатомія області навколо рота. Деякі з описаних у дослідженні особливостей ніколи раніше не були ідентифіковані.
Наприклад, учені розв’язали давню суперечку про будову рота трилобітів. Сканування вперше виявило ротову частину, звану гіпостомою, що складається з м’якої тканини. Раніше через відсутність вираженої гіпостоми в інших скам’янілостей вчені припускали, що рот членистоногих складався тільки з верхньої губи. Нове дослідження показує, що в обох видів трилобітів гіпостом і верхня губа є двома окремими структурами.
Вулканічний потік також зберіг крихітних брахіопод – молюскоподібних істот, що прикріпилися до панцира трилобітів в епібіотичних стосунках. Розташування цих істот на поверхні трилобітів вказує, що два види померли одночасно.
Хоча відомо понад 22 000 видів трилобітів, що існували на Землі впродовж майже 300 млн років від початку кембрійського періоду, кількість викопних зразків із неушкодженою внутрішньою анатомією вкрай обмежена. Це пов’язано з тим, що м’які тканини не витримують зміни температури і тиску, які зазвичай призводять до утворення скам’янілостей.
Але пірокластичний потік – суміш вулканічних газів, попелу й уламків порід, що утворюється під час виверження вулкана, – миттєво консервує всі об’єкти. Найкраще цей процес вивчений на прикладі виверження Везувію, який поховав Помпеї.