Аналіз даних британського біобанку показав, що поширеність потенційно патогенних мутацій гена транстиретину становить 0,1%, і їхня експресія в серці може порушувати будову лівого шлуночка та підвищувати ризик серцевої недостатності та фібриляції передсердь.
Транстиретин — це білок, відповідальний за транспорт тироксину та ретинолу. Патогенні варіанти гена транстиретину можуть призводити до неправильного полімеризаційного процесу, який викликає амілоїдоз — патологічний стан, при якому амілоїдні відкладення накопичуються в тканинах, зокрема в серці та периферичних нервах. Цей процес може призводити до розвитку кардіоміопатії, нейропатії або змішаних фенотипів.
Хоча попередні дослідження показували високу поширеність кардіоміопатії, пов’язаної з амілоїдогенними варіантами транстиретину, серед певних етнічних груп, дані про частоту зустрічальності менш патогенних варіантів залишалися обмеженими. З метою заповнення цього пробілу, група вчених під керівництвом Ней Онг з Лондонського університету королеви Марії дослідила поширеність та фенотипічні прояви патогенних варіантів транстиретину в популяції британського біобанку, що охоплювала 469 789 осіб із середнім віком 56,5 року.
Дослідження показало, що частота потенційно патогенних варіантів транстиретину становить 0,1%. Найбільш поширеним варіантом був Val142Ile, на який припадало 77,6% патогенних варіантів. У носіїв патогенних варіантів було виявлено значне збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка та товщини його стінки, що вказує на порушення його структури. Крім того, було відзначено подовження інтервалу PR, що свідчить про порушення провідності серця.
За 12-річний період спостереження у 5,6% учасників розвинулася фібриляція передсердь, у 3,6% — серцева недостатність, а у 7,5% були зафіксовані порушення провідності. Учасники з патогенними варіантами транстиретину мали значно вищий ризик розвитку серцевої недостатності (відношення ризиків 2,68) та порушень провідності (відносний ризик 1,88) навіть після коригування на такі фактори, як вік, стать та індекс маси тіла.
Отримані результати свідчать про те, що вивчення поширеності та впливу навіть менш патогенних варіантів транстиретину може мати важливе значення для прогнозування ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а також для розуміння процесів, пов’язаних з білковим обміном у організмі.