Клінічне дослідження продемонструвало, що імплантація кардіовертера-дефібрилятора значно знижує ризик раптової серцевої смерті та госпіталізації через серцеву недостатність у пацієнтів із кардіоміопатією, викликаною хворобою Шагаса, порівняно з використанням аміодарону.
Хвороба Шагаса, поширена в країнах Латинської Америки, спричиняє ураження серця у 40% інфікованих пацієнтів. Серцева кардіоміопатія при цій хворобі характеризується запаленням, фіброзом, аневризмами шлуночків та високим ризиком аритмій. Традиційним методом лікування є призначення аміодарону, але частина пацієнтів отримує імплантовані кардіовертери-дефібрилятори (ІКД), які поки що не були детально порівняні з аміодароном у плані їх ефективності для зниження серцевих ризиків.
У дослідженні, проведеному вченими з Університету Сан-Паулу, взяли участь 323 пацієнти, розділені на дві групи: одні отримували ІКД, інші – аміодарон. Протягом середнього періоду спостереження в 3,6 року виявилося, що ризик раптової серцевої смерті знизився на 72% у групі ІКД порівняно з групою аміодарону. Однак рівень загальної смертності не відрізнявся між групами, що свідчить про специфічну ефективність ІКД у запобіганні саме серцевим ускладненням.
Ризик госпіталізації через серцеву недостатність у пацієнтів з ІКД знизився на 47%, а частота ускладнень, таких як брадикардія, що вимагає електрокардіостимуляції, була на 89% нижчою в групі ІКД. Незважаючи на те, що ІКД не впливає на фракцію викиду лівого шлуночка, його використання дозволяє значно зменшити ризики серцевих ускладнень у пацієнтів із хворобою Шагаса. Необхідні подальші дослідження для остаточного підтвердження цих висновків.