Американські вчені провели масштабне дослідження, яке аналізує вплив різних видів голодування та обмеження калорій на тривалість життя, виявивши, що ці методи можуть продовжувати життя, але механізми, які до цього призводять, виявилися набагато складнішими, ніж передбачалося.
Учені з Jackson Laboratory, спільно з колегами з інших наукових установ США, експериментували з великою кількістю мишей — 960 особин, яких розподілили на п’ять груп. Кожна група дотримувалася різних дієт: від необмеженого харчування до строгого обмеження калорій на 20 або 40 відсотків. Крім того, деякі миші голодували один або два дні на тиждень. Дослідники аналізували майже 200 параметрів, включаючи імунну систему, метаболізм та поведінку, щоб виявити, який варіант харчування сприяє довголіттю.
Результати показали, що голодування дійсно сприяє продовженню життя, однак шляхи до цього виявилися неоднозначними. Хоча обмеження калорій покращувало деякі метаболічні маркери, такі як зниження жирової тканини та рівня цукру в крові, воно також мало негативний вплив на імунну систему, зокрема на кількість і якість імунних клітин, що підвищувало ризик інфекцій. Це означає, що суворі дієти, хоча й корисні для метаболізму, можуть мати негативні наслідки для здоров’я.
Цікавим відкриттям стало те, що стресостійкість виявилася ключовим фактором для довголіття. Миші, які не втрачали вагу під час поведінкових тестів або маніпуляцій, жили довше. Важливими маркерами тривалого життя також виявилися висока кількість лімфоцитів у крові та здатність зберігати жирову тканину до кінця життя, що виглядає парадоксально, оскільки звичайно вважається, що накопичення жиру є шкідливим для здоров’я.
Однак дослідження також показало, що генетика відіграє більшу роль у довголітті, ніж будь-які дієти. Вчені не виявили конкретного гена, відповідального за довге життя, але численні генетичні варіації спільно впливали на тривалість життя мишей. Це означає, що навіть найкращі дієти можуть мати обмежений вплив, якщо генетичні передумови для довголіття відсутні.
Головний висновок дослідження полягає в тому, що хоча контроль за харчуванням може сприяти довголіттю, генетична спадковість залишається вирішальним фактором. Як іронічно зазначив один із авторів дослідження, Гаррі Черчилль, найважливішим для довгого життя є “мати дуже стару бабусю”.
Дослідження показало, що суворі дієти не завжди призводять до довголіття, оскільки добрі метаболічні показники не гарантують здоров’я. Отже, вченим варто більш комплексно підходити до вивчення старіння, беручи до уваги не лише метаболічні маркери, але й генетичні та інші біологічні фактори.