Виявлення нефритових зубних вкладок у дітей майя стало унікальним свідченням культурних практик, що раніше вважалися виключно дорослими.

Дослідження трьох зубів, що зберігаються в Музеї Пополь Вух (Гватемала), показало, що вони належали дітям віком від 8 до 10 років. Ці зразки є єдиними відомими прикладами дитячих зубних інкрустацій серед майя. Зуби включають центральний різець верхньої щелепи, бічний різець нижньої щелепи та ікло. Їхній стан свідчить, що вставки були зроблені за життя, а не після смерті.
Інкрустації виконані з різним рівнем майстерності. Один різець мав вкладку, що проникала лише в емаль, інший — глибше, до шару дентину. Це дало підстави авторам припустити, що над зубами працювали різні майстри, або що вкладки належали різним дітям. «Лівий бічний різець нижньої щелепи був інкрустований з найбільшою точністю і ретельністю», — підкреслюють дослідники.
Такі практики вважалися характерними для дорослого населення майя, особливо в періоди класичної та посткласичної доби (250–1550 рр. н.е.). Вони полягали у висвердлюванні порожнини та вставленні каменю (нефриту чи обсидіану), який фіксували органічним цементом. Раніше лише поодинокі випадки вказували на модифікації у молоді 15–20 років. Тепер з’явилися свідчення, що деякі діти теж могли проходити цю процедуру.

Доктор Андреа Кучіна наголосив: «Ці зуби… є повністю деконтекстуалізованими, ми не маємо інформації про їхнє походження чи соціальний статус». Відсутність археологічного контексту залишає відкритими питання про причини та значення таких вкладок. Однак є кілька гіпотез: локальна традиція певного регіону, або ж символічний маркер переходу до дорослого життя. Діти майя приблизно з 10 років починали працювати — дівчата в господарстві, хлопці в молочарнях, і зубні інкрустації могли бути знаком цієї зміни статусу.
Нове відкриття не лише ставить під сумнів усталене уявлення про практики тілесних модифікацій серед майя, але й відкриває нові перспективи дослідження дитинства у давніх суспільствах. Воно демонструє, що навіть невеликі артефакти, як-от дитячі зуби, можуть розкрити значні аспекти культурної ідентичності.