Уявіть собі море, але замість хвиль — суцільний візерунок із кам’яних «сот». Саме на таку картину натрапив марсохід Curiosity у долині Valle Grande, і це відкриття, за даними SciTechDaily, може розповісти, як вода й клімат колись перекроїли Червону планету.
Що відомо коротко
- Curiosity виявив величезне поле багатокутників у марсіанській долині Valle Grande.
- Кожен полігон має розмір приблизно 4–8 сантиметрів, нагадуючи стільники у гігантському кам’яному вулику.
- Подібні структури марсохід бачив і раніше, але ніколи не на такій великій площі — вони тягнуться в усі боки, наскільки сягає камера.
- Полігони огортають і сусідній пагорб Miraflores заввишки близько 6 метрів, вкритий товстим шаром піску.
- Вчені вважають, що цей візерунок може бути слідом давньої води та різких кліматичних змін на Марсі.
Кам’яні «соти» як слід кліматичних гойдалок
На Землі подібні багатокутні візерунки можна побачити, наприклад, у висохлому мулі чи в мерзлому ґрунті Арктики. Коли поверхня то намокає, то висихає, або то замерзає, то тане, вона тріскається на геометричні фрагменти — наче шоколадна плитка, яку постійно згинають.
На Марсі, за версією дослідників, могло статися щось подібне. Частину раніше знайдених полігонів Curiosity пов’язували саме з висиханням багнюки. Але нинішнє «море» багатокутників настільки масштабне, що вчені підозрюють: тут працювало одразу кілька процесів.
Один із можливих механізмів —
Як Curiosity побачив «море» полігонів
Марсохід зафіксував це поле під час підйому через Valle Grande, зробивши панорамні знімки на 360° 19 і 20 червня, у 4930-й та 4931-й марсіанські дні (соли) місії. На цих зображеннях багатокутники тягнуться в усі боки, зникаючи за горизонтом — наче хтось накрив долину гігантською кам’яною сіткою.
Тріщини облямовують і пагорб Miraflores — своєрідний «острів» заввишки близько 6 метрів, вершина якого вкрита товстим шаром піску. Це показує, що процес, який створив полігони, вплинув не лише на рівнину, а й на підвищення рельєфу.
Проєктний науковець місії Ашвін Васавада (Ashwin Vasavada) з Лабораторії реактивного руху NASA в Південній Каліфорнії зазначив, що команда уважно вимірює форму й хімічний склад цих структур, сподіваючись знайти в даних підказки щодо їхнього походження.
Curiosity і довга історія марсіанських сюрпризів
Це «море полігонів» — лише один із багатьох неочікуваних пейзажів, які Curiosity побачив за 14 років роботи на Марсі (від посадки 5 серпня 2012 року). За цей час марсохід знаходив кристали сірки, блискучі метеорити та інші дивні геологічні об’єкти.
Та головне — Curiosity зібрав потужні докази того, що давній Марс був придатним для мікробного життя. Він виявив сліди давніх озер і струмків на нижніх схилах гори Шарпа (Mount Sharp), трьохмильної (близько 5 км) гори, яку марсохід повільно долає з 2014 року.
У породах цієї гори інструменти Curiosity знайшли вуглецеві молекули, які вважають попередниками РНК та ДНК — нуклеїнових кислот, що переносять генетичну інформацію. Це не означає, що на Марсі точно було життя, але показує: хімія, потрібна для його виникнення, там колись існувала.
Дослідники наголошують, що поки що неможливо сказати, чи ці органічні молекули мають біологічне походження, чи утворилися суто геологічними процесами. Обидва варіанти залишаються відкритими.
Що полігони розповідають про минуле Марса
Поле багатокутників у Valle Grande — це своєрідний «архів» клімату. Кожна тріщина — як сторінка в книзі, де записано, як змінювалися умови на планеті: коли була вода, коли ставало холодніше чи тепліше, коли осади стискалися й тріскалися.
Якщо вченим вдасться розшифрувати цей візерунок, вони зможуть краще зрозуміти, як швидко й наскільки радикально змінювався клімат Марса. А це, своєю чергою, допоможе відповісти на запитання, чи були на планеті періоди, коли життя могло не лише зародитися, а й утриматися достатньо довго.
Curiosity, створений Лабораторією реактивного руху (JPL), яку керує Каліфорнійський технологічний інститут у Пасадені, продовжує місію в межах програми дослідження Марса NASA. І кожен новий дивний пейзаж, на кшталт цього «моря» полігонів, додає ще одну частинку до мозаїки марсіанської історії.
FAQ
Це відкриття доводить, що на Марсі точно була вода?
Полігони самі по собі не є прямим доказом води, адже подібні структури можуть утворюватися й через температурні коливання чи стиснення осадів. Але разом з іншими знахідками Curiosity — слідами давніх озер, струмків і органічних молекул — вони підсилюють картину Марса як колись більш вологої планети.
Чи означають знайдені органічні молекули, що на Марсі було життя?
Ні, це ще не доказ життя. Органічні сполуки можуть виникати як у живих організмах, так і внаслідок чисто геологічних процесів. Поки що вчені не можуть сказати, який із цих шляхів спрацював на Марсі, але сама їхня наявність показує, що потрібні для життя «цеглинки» там були.
Чому подібні полігони не помітили раніше, якщо Curiosity працює вже багато років?
Марсохід рухається поступово й досліджує різні шари й регіони. Раніше він бачив менші групи полігонів, але лише тепер опинився в місці, де ці структури вкривають величезну площу. Це як довго йти містом і раптом вийти на гігантську площу, вкрите однаковою плиткою.
Чи можуть такі структури завадити майбутнім місіям або колоніям на Марсі?
Ні, самі полігони — це лише тріщини в породі, а не небезпечні провалля чи нестабільний ґрунт. Навпаки, вони можуть стати корисними «мітками» для геологів і планувальників місій, підказуючи, де шукати сліди давньої води й цікавих мінералів.
🤯 Кам’яні «соти» під колесами Curiosity нагадують, що навіть у, здавалося б, мертвій пустелі Марса зберігається пам’ять про часи, коли планета була динамічною й, можливо, придат