Марсохід Curiosity, який уже 14 років досліджує кратер Гейла, знову натрапив на щось незвичне. Під час підйому через долину Valle Grande апарат помітив на поверхні ґрунту серію дивних мілких отворів, походження яких поки що не вдається пояснити. Про знахідку повідомляє видання ScienceAlert.
Отвори виглядають як дрібні, неглибокі заглиблення в породі. Один із них, сфотографований 19 серпня 2026 року, має діаметр приблизно 1 сантиметр. На планеті з активною геологічною історією та численними ударами метеоритів ямки та кратери не є чимось дивним, але ці структури не схожі на жоден із раніше бачених типів.
Чим нові отвори відрізняються від звичайних ямок
Зазвичай невеликі порожнини в марсіанській породі пояснюють просто. У відносно м’якій материнській породі можуть бути вкраплені твердіші гальки або мінеральні конкреції. Вони довше чинять опір вивітрюванню, а згодом усе ж руйнуються або вимиваються, залишаючи після себе маленькі «гнізда».
Нові отвори мають іншу геометрію: вони незвично широкі й дуже мілкі. Поруч не видно жодних гальок чи вузлів, які могли б раніше їх заповнювати. Це змусило наукову команду Curiosity провести детальніше обстеження ділянки.
Для цього використали камеру Mars Hand Lens Imager (MAHLI) на маніпуляторі марсохода, яка зробила крупні плани самих отворів. Паралельно система Mastcam отримала стереознімки навколишнього рельєфу. Поєднавши ці зображення, дослідники можуть побудувати тривимірні моделі поверхні, виміряти точну форму та глибину ямок і спробувати відтворити процеси, що їх утворили.
Новий етап підйому на гору Шарп
Знахідка тим цікавіша, що Curiosity зараз рухається через відносно «свіжу» для себе місцевість. Раніше цього року марсохід залишив за собою дивний «стільниковий» рельєф, так званий boxwork — мережу мінералізованих гребенів, які, за версією вчених, сформувалися під дією підземних вод мільярди років тому.
Тепер апарат піднімається вище по схилах гори Шарп, досліджуючи шаруваті сульфатні породи, що лежать над цією ділянкою. У міру підйому змінюються текстура, хімічний склад і стійкість шарів до ерозії. Це може зберігати «літопис» того, як умови на давньому Марсі поступово змінювалися.
Наприкінці серпня 2026 року Curiosity досяг важливої позначки: сумарний набір висоти від дна кратера сягнув 1 000 метрів. Пік гори Шарп здіймається приблизно на 5,5 кілометра над дном кратера, і її осадові шари фіксують різні епохи геологічної історії Червоної планети.
Повільно просуваючись угору, марсохід аналізує ці шари один за одним, шукаючи підказки, як колись волога середа перетворилася на нинішній сухий світ.
Не лише отвори: дивні зміни порід
Незвичні отвори — не єдина загадка в цій частині маршруту. Дослідники помітили, що послідовні шари порід змінюються дуже швидко: з’являються грубіші сірі пласти, які інакше руйнуються під дією вітру, ніж сусідні.
Щоб зрозуміти причину, командa спрямувала Curiosity на хімічний аналіз цих порід. Дані вже зібрані, але їхня інтерпретація потребує часу. Те саме стосується й дивних отворів: поки що можна лише висувати гіпотези.
За словами науковців, ямки можуть бути наслідком якогось ще невідомого процесу ерозії, особливої властивості самої породи або зовсім іншого механізму, про який поки що важко судити. Щоб зробити висновки, потрібні додаткові спостереження та моделювання.
Тож загадкові мілкі отвори на Марсі залишаються відкритим питанням. Curiosity продовжує підйом і детальне картування шарів гори Шарп, а разом із новими даними, ймовірно, з’являться й підказки щодо того, як саме Червона планета «навчилася» виглядати так дивно.