Теплий обмін усмішками між мамою та немовлям може мати глибші наслідки, ніж просто приємні емоції. Нове дослідження, описане в матеріалі Newswise Science News, показує, що такі позитивні взаємодії пов’язані з розвитком навичок емоційної регуляції та з фізіологічними основами емоційного благополуччя дитини.
У роботі, опублікованій у журналі Philosophical Transactions of the Royal Society B, науковці вимірювали зміни серцевого ритму майже у 1000 немовлят віком близько 4 місяців під час позитивної взаємодії з матерями. Вони дійшли висновку, що емоційний розвиток може формуватися через обмін усмішками, сміхом та інші приємні контакти між дитиною і дорослим, оскільки саме в ці моменти в організмі немовляти відбуваються важливі фізіологічні зміни.
«Гра — це не просто розвага. Вона впливає на фізіологію немовляти», — наголошує професор психології Університету Маямі Деніел Месінджер (Daniel Messinger), один із провідних авторів роботи. За його словами, позитивна соціальна взаємодія пов’язана з внутрішнім станом дитини: те, що відбувається між мамою і малюком, відображається на роботі його організму.
Як вимірювали вплив спільної радості
Щоб простежити, як соціальна взаємодія впливає на серце немовлят, дослідники закріплювали електроди на грудях і животі дітей та записували їхній серцевий ритм. У цей час спеціально навчені спостерігачі в режимі «момент за моментом» фіксували, чи проявляють мати і дитина позитивні, нейтральні або негативні емоції.
На основі отриманих даних науковці обчислювали показник, відомий як респіраторна синусова аритмія — це різноманітність серцевого ритму, пов’язана з диханням. Такий параметр вважається біологічним індикатором, що пов’язаний зі здатністю регулювати емоції та адаптуватися до різних умов.
Команда виявила підвищення варіабельності серцевого ритму, коли мами та їхні немовлята одночасно перебували у позитивному емоційному стані. Важливо, що подібних змін не спостерігали, якщо усміхався лише малюк або лише мати.
«Вони обидва мають бути в позитиві, — пояснює Месінджер, який також є професором педіатрії. — Коли і мама, і дитина одночасно в доброму настрої, особливо тривалий час, ми бачимо збільшення показника серцевого ритму у немовляти».
Це дослідження було частиною масштабного національного проєкту, присвяченого впливу впливу наркотичних речовин під час вагітності. Воно проводилося на чотирьох майданчиках у США, зокрема в Маямі, за участі кількох університетів. Під час аналізу даних науковці врахували можливий вплив пренатального вживання наркотиків та соціальних труднощів у сім’ї, щоб результати були максимально надійними.
Як усмішки дорослих формують усмішки немовлят
Месінджер також брав участь в іншому дослідженні, яке зосереджувалося саме на усмішках немовлят. Ця робота, також опублікована в Philosophical Transactions of the Royal Society B, вивчала, як немовлята та дорослі впливають на усмішки одне одного.
Дослідники спостерігали за 58 немовлятами у віці 4 та 8 місяців під час їхніх взаємодій з мамою, татом і незнайомою людиною. Виявилося, що дорослі частіше, ніж діти, ініціюють і підтримують епізоди спільної усмішки, а побачивши усмішку дорослого, немовля значно частіше починало усміхатися у відповідь.
Водночас саме немовлята частіше завершували моменти спільної усмішки. Це може свідчити, що таким чином діти вчаться «знижувати градус» власного збудження і поступово опановують регуляцію емоцій.
У 8-місячному віці немовлята частіше самі ініціювали епізоди усмішок і частіше відповідали на усмішку дорослого порівняно з тим, як це було у 4 місяці. На думку авторів, це означає, що з віком пара «дорослий – дитина» стає більш динамічно узгодженою та чутливою до емоцій одне одного.
Співавторами цього дослідження разом із Месінджером були Еліала Аліс Сальвадорі (Eliala Alice Salvadori), яка виконувала цю роботу в межах дисертації в Амстердамському університеті, та доцентка цього ж університету Крістіна Колоннезі (Cristina Colonnesi). Ще один перший автор, Алан Б. Кобо-Льюїс (Alan B. Cobo-Lewis), є випускником Університету Маямі, який нині працює доцентом в Університеті Мену.
Чому усмішка мами особлива
Порівнюючи взаємодії з татом і незнайомою людиною, науковці виявили, що і в 4, і в 8 місяців немовлята найчастіше відповідали саме на мамину усмішку. Статистично незнайомці частіше, ніж мами, ініціювали й підтримували усмішку з дитиною, але малюки все одно охочіше усміхалися у відповідь саме матері.
На думку дослідників, це показує, що важливу роль відіграє не лише сама усмішка чи частота позитивної взаємодії, а й близькі стосунки між немовлям та його основним доглядачем. Саме цей особливий зв’язок, підкріплений спільними моментами радості, може сприяти формуванню фізіологічних механізмів, які в майбутньому допоможуть дитині краще регулювати власні емоції.