Ясне нічне небо дуже красиве – на величезному чорному куполі мерехтять міріади зірок, що сплітаються в хитромудрі візерунки-сузір’я, і на цю красу можна без втоми милуватися до ранку. Так, ми звикли думати про зоряне небо як про щось нескінченно велике, що не піддається розумінню людського розуму; зірки не можна порахувати і занести в каталоги.
Та на ділі все по-іншому і зірок на нічному небі зовсім не так вже й багато, як прийнято вважати. Всі зірки, помітні неозброєним оком і видимі лише в потужні телескопи, вже давно пораховані, пойменовані і каталогізовані. І найцікавіше, що очі обманюють людини – на небі зовсім не міріади зірок, а всього близько шести тисяч. Це загальна кількість зірок, видимих з Землі, а одночасно можна спостерігати дещо менше половини. Адже ми можемо бачити лише половину небесної сфери, а це означає, що кількість доступних оку зірок знижується до трьох тисяч.
Однак і це не остаточна цифра. Три тисячі зірок, видимих неозброєним оком, – це недосяжний ідеал, можливий тільки у випадку абсолютно прозорої атмосфери і повної відсутності будь-яких джерел світла. Але такого, як відомо, ніколи не буває – над самим горизонтом зірок майже не видно, що пов’язано зі збільшенням товщини шару атмосфери, через який проходять промені світла, і з запиленістю. А відсутність джерел світла може бути тільки взимку в чистому полі, на багато кілометрів віддаленому від населених пунктів або жвавих доріг.
У зв’язку з усім цим видима кількість зірок знижується до 2500 і навіть менше. А якщо дивитися на міське небо влітку, то навряд чи вдасться розрізнити більше сотні зірок. Влітку взагалі видно менше зірок – це пов’язано зі світлими ночами, причиною яких є Сонце, що йде не надто низько за горизонт.
Отже, за ідеальних умов спостережень неозброєним оком можна побачити не більше 2500-3000 зірок. Тоді чому нам здається, що їх – нескінченна, що не піддається ніякому підрахунку кількість? Вся справа в особливостях людського сприйняття. Ми можемо одночасно охоплювати поглядом і розрізняти не більше півтора-двох десятків об’єктів. Якщо ж одночасно видимих речей стає більше декількох десятків, то мозок відмовляється хоча б приблизно визначати їх кількість – в цьому випадку йому простіше оперувати поняттям «багато». А у випадку, коли число одночасно спостережуваних об’єктів перевалює за кілька сотень і тим більше тисяч, поняття «багато» переростає в «нескінченність», «незліченну кількість», «міріади» і т. д.
Цікаво, що за допомогою спеціальних пристроїв кількість видимих зірок може бути збільшено в кілька разів. Наприклад, якщо розглядати небо через бінокль, то цілком реально нарахувати вже одну-дві сотні тисяч зірок; через невеликий телескоп – кілька мільйонів, а найбільші наземні телескопи дають можливість побачити вже кілька сотень мільйонів і мільярди зірок. Однак чим більше збільшення телескопа, тим більше галактик з’являється серед спостережуваних об’єктів. Яскравим прикладом тому є знімки «ультраглубокого поля», отримані космічним телескопом «Хаббл», – на цих фотографіях одні галактики …
Натхнення: earth-chronicles.ru