Американські вчені прийшли до висновку, що алкоголізм незначно пов’язаний з гендерними змінами морфології мозку, але суттєво — із змінами мозку в цілому.
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), середній об’єм споживання чистого етанолу на душу населення у світі в 2010 році склав 6,2 літра, або 13,5 грама в день. Відомо, що жінки менше, ніж чоловіки, схильні епізодичному пияцтву і розладам, пов’язаних з алкоголізмом, однак те, як систематичне споживання спиртного впливає на організм чоловіків і жінок, вивчено недостатньо.
Так, суперечливий характер носять спостереження структурних змін мозку. Ряд досліджень показали, що на фоні алкоголізму мозок чоловіків зменшується більшою мірою, ніж у жінок, а шлуночки мозку останніх мають нормальний обсяг. У той же час мозолисте тіло жінок-алкоголіків може бути менше, ніж у чоловіків, тоді як загальна атрофія мозку при алкоголізмі, за іншими даними, порівнянна у обох статей.
Щоб уточнити гендерні ефекти алкоголізму, фахівці зі Школи медицини університету і Массачусетської лікарні загального профілю обстежили 85 людей, 31 з яких страждала хронічним алкоголізмом. На першому етапі всі учасники проходили соціодемографічне інтерв’ю і опитувальники, в тому числі на предмет анамнезу та історії вживання психоактивних речовин. Додатково за допомогою структурованого інтерв’ю автори вивчили тривалість періодів тверезості і запоїв респондентів за шість місяців до і після того, як ті припинили випивати: до запоїв відносили випадки споживання понад 21 алкогольного напою в тиждень (за одну порцію приймалися 355 мілілітрів пива, 148 мілілітрів вина або 44 мл міцного спиртного).
Для оцінки психологічного статусу добровольці заповнювали діагностичний опитувальник (DIS). Потім методом магнітно-резонансної томографії (МРТ) вчені проаналізували обсяг сірої речовини, білої речовини, шлуночків та інших ділянок мозку в обох групах. Основною метою роботи стала перевірка анатомічного субстрату системи винагороди: за однією з гіпотез, у чоловіків алкоголізм викликає більш виражені аномалії цієї мережі. Серед її структур розглядалися прилегле ядро (один з основних центрів задоволення), мигдалеподібне тіло, гіпокамп і вентральна поверхня проміжного мозку — ключового нейрогуморального регулятора. Також в аналіз були включені клин (в сенсорних зонах кори великих півкуль) і дорсальна частина смугастого тіла, дисфункція якого асоціюється з порушенням харчової поведінки і зниженням здатності до формування обумовлених рефлексів.
Тривимірна модель системи винагороди / ©Kayle S. Sawyer et al., Psychiatry Research: Neuroimaging, 2017
Аналіз знімків показав, що структурні ефекти алкоголізму незначно пов’язані зі статтю пацієнта. Більш виражені відмінності спостерігалися між здоровими учасниками та експериментальною групою: так, обсяг системи винагороди алкоголь-залежних чоловіків був на 4,1 процентних пункти менше, ніж у здорових чоловіків, тоді як у жінок, які страждають алкоголізмом, ця мережа виявилася на 4,4 відсоткових пункти більше, ніж у здорових жінок. Схожа тенденція була характерна для вентральної поверхні проміжного мозку і дорсолатеральньої префронтальної кори, яка пов’язується з короткочасною пам’яттю і імпульсивністю: у пацієнтів чоловічої статі вони були на 4,7 і дев’ять процентних пунктів менше, у жіночого — на 5,1 і 13,6 відсоткових пункти більше, ніж у членів контрольної групи тієї ж статі.
Загальні розміри мозку і кори великих півкуль позитивно корелювали з кількістю щоденного споживаного алкоголю (зростання на 0,36 і 0,38 процентних пункту на кожен напій відповідно). Разом з тим, згідно моделювання, кожен напій на 0,93 процентних пункту зменшував передню поясну звивину у жінок і на 0,71 процентних пункту збільшував її у чоловіків. При цьому тривалі періоди тверезості приводили до скорочення об’єму шлуночків мозку алкоголь-залежних учасників на 1,8 процентних пункту в рік.
За словами вчених, отримані дані доповнюють наявну інформацію про гендерний вплив алкоголізму на мозок. Тим не менш, висновки потребують уточнення — для цього планується провести дослідження на більш великій вибірці і, зокрема, оцінити зв’язок ефекту з тяжкістю захворювання.