Поки що Земля – єдине місце у Всесвіті, на якому достовірно існує життя. При цьому дослідники відкрили чимало екзопланет, умови на яких можуть підійти земним організмам. Теоретично ми могли б використовувати комети, щоб заселити їх. Питання в тому, чи повинні. Дослідження опубліковано в журналі Astrobiology.
Комети здатні довгі роки подорожувати в космосі, несучи з собою “насіння життя”
Існує безліч теорій походження земного життя, і одна з них, гіпотеза панспермії, говорить, що наша планета — лише відповідне місце, тоді як саме життя занесли на неї з космосу. Вчені припускають, що в результаті досить сильного удару по планеті в космос можуть бути викинуті шматки породи з укладеними в них мікробами. І якщо ці мікроби витримають багаторічну подорож у вакуумі і досягнуть придатного для життя світу, вони зможуть дати початок новій гілці еволюції.
Це випадкова, або природна панспермія. Однак є ймовірність і навмисного заселення інших небесних тіл силами досить розвиненої цивілізації. Довгі роки люди сперечаються, чи зіграли роль інопланетяни в заселенні Землі або становленні людської цивілізації. Тепер американські астрономи поставили питання інакше: чи можемо ми самі зіграти роль таких “інопланетян”?
У Чумацькому Шляху – близько 200 мільярдів зірок, а значить, немислима безліч планет, супутників, поясів астероїдів та інших небесних об’єктів. Водночас досвід Сонячної системи показує, що розвинену біосферу побудувати непросто: ми досі не знаємо, чи існує життя на Європі та Енцеладі. Але вже зараз очевидно, що в підлідному океані складно чекати біосферу такого ж рівня, що і на Землі.
Проте це не означає, що ми не можемо пробувати, адже вже відомо про існування декількох планет, потенційно придатних для земних форм життя. Відправка до них космічних кораблів виглядає економічно невигідною. Але є можливість використовувати природні “кораблі”, які мільйони років мандрують у космосі, — комети.
- Вчені знайшли найстаріший метеорит в історії
- Вода з Марса буквально полетіла в космос
- Астрофізики спостерігали незвичайну структуру струменя, викинутого чорною дірою
Дочекавшись прибуття в Сонячну систему відповідної міжзоряної комети, ми могли б прикріпити до неї мікробіологічний інокулят, що містить безліч різноманітних організмів, здатних виживати в різноманітних умовах на Землі. За допомогою комети «посилка» рано чи пізно досягне іншої зоряної системи, де зможе занести «насіння життя» на відповідну планету.
Деякі прихильники теорії панспермії стверджують, що життя могло потрапити на нашу планету з Марса
Звичайно, не виключено, що весь проект буде марною тратою зусиль: або інокулят не досягне комети, або не витримає міжзоряної подорожі, або в зоряній системі не виявиться підходящої планети (а якщо вона вже заселена, це призведе до зіткнення різних форм життя). До того ж навіть якщо місія пройде ідеально, неминуче виникне питання: Чи не знищили ми своїм втручанням можливість зародження унікальної екосистеми, якій банально не вистачило часу?
З іншого боку, розселяючи життя по Всесвіту, ми могли б підготувати грунт для свого майбутнього виживання: рано чи пізно людству доведеться вийти в дальній космос, щоб відшукати придатні для життя світи. І в такому випадку божевільна затія вчених сучасності могла б стати найбільшою надією землян майбутнього.