Результати дослідження показують, що сухі степові, напівпустельні і пустельні зони Центральної Азії колись були сприятливим середовищем для гомінідів і їх розселення. Вчені навіть заявляють про ключову роль цього регіону в міграціях ранніх людей.
Можливо, стародавні люди прийшли в Центральну Азію, коли на місці пустель були лісостепи / ©Alamy Stock Photo
Центральна Азія розташована на перехресті, що з’єднує кілька зон, важливих для розселення гомінідів в середньому плейстоцені, тобто 126-781 тисячу років тому. Але те середовище, яке ми бачимо там зараз, не представляється особливо привабливим: посушливі рівнини не виглядають як сприятливий коридор для розселення наших предків. Причому точно зрозуміти, завжди вони були такими або це тільки їх сьогоднішній вигляд, не так-то просто.
Частково це пояснюється тим, що в цих районах ерозія випереджає накопичення осадових порід. А значить, тут у нас мало надійно датованих археологічних знахідок і палеокліматичних даних.
Проте за рідкісними знахідками кам’яних знарядь можна впевнено сказати, що гомініди з’явилися в Центральній Азії не пізніше 0,8 мільйона років тому. У журналі PLOS One опублікована робота міждисциплінарної групи вчених, яка прояснює те, чому стародавні люди пішли в ці непривітні сьогодні землі.
За сталагмітами можна зрозуміти, як змінювалася вологість протягом одного сезону або декількох тисячоліть / ©Emma M. Finestone et al.
Автори роботи зібрали та проаналізували палеокліматичні та археологічні дані з Центральної Азії періоду середнього плейстоцену. Вони вивчили і відомі зразки кам’яних знарядь палеоліту, і мінеральні відкладення (сталагміти), що утворилися в печері на півдні Узбекистану. Швидкість росту сталагмітів залежить від вологості повітря і температури, що робить їх досить надійними «палеотермометрами».
- Великий спалах біорізноманіття списали на глобальне похолодання
- Деформації хребта собак пов’язали з одомашненням
- США розробляють технологію охолодження земної атмосфери
Щоб мігрувати в нові місця і долати екологічні труднощі, потрібні ефективні знаряддя праці. Стародавні гомініди переносили свої знаряддя з собою, коли розселялися. На жаль, найбільш ранні знахідки (до 0,8 мільйона років тому) такого роду в Центральній Азії не мають надійного контексту для датування, та й реконструювати навколишнє їх середовище складно.
Тому дослідники зосередилися на знахідках, датованих віком приблизно в 400 тисяч років. Датування тут вкрай важлива: 374-424 тисячі років тому на планеті спостерігалося чергове міжльодовиков’я. Було тепло і — як наслідок – волого. Наскільки це давнє глобальне потепління вплинуло на Центральну Азію?
Печерні відкладення – свого роду архіви умов навколишнього середовища. Використовуючи геохімічні дані сталагмітів, можна отримати уявлення про сезонні та тисячолітні зміни у доступності вологи та кліматичній динаміці, яка регулювала випадання дощів та снігу.
На карті чорною лінією окреслено регіон дослідження, а червоною – район водозбору Каспію / ©Emma M. Finestone et al.
Але не тільки сталагміти цікаві в плані палеокліматичних даних. Велике значення тут має рівень води в Каспійському морі. Річ у тім, що це внутрішнє море сильно залежить від повноводності річок, що впадають в нього (а так само і від дощів в регіоні). І хоча найбільша з них ніякого відношення до Центральної Азії не має, все ж частина річок, що постачають Каспій водою, течуть з азіатського боку.
Стратиграфія показує, що рівень Каспійського моря в зазначений період був стабільно високим. Значить, по азіатських рівнинах протікали повноводні річки. І клімат там був теплим і вологим. Тобто середовище, яке здавалося нашим предкам цілком придатним для життя.
Останній висновок підтверджує поєднання археологічних та палеокліматичних даних. Період, для якого відзначено значну кількість знахідок кам’яних знарядь, збігається з часом, коли в Каспійському морі спостерігався стабільно високий рівень води, що призводило до більшої доступності вологи і більш помірних умов в зазвичай (і сьогодні) посушливих регіонах. Автори роботи вважають, що Центральна Азія була ключовим регіоном, через який проходило розселення древніх людей.
На жаль, з роботи не цілком ясно, де саме проходили межі Каспію в ту епоху. У більш пізні міжльодовиков’я підйом рівня цього моря доходив до такого, коли воно з’єднувалося з Аралом. Якщо так було в усі теплі періоди, то для розселення в цьому регіоні древнім людям потрібні були певні навички форсування великих водних перешкод.
Крім інформації про те, як наші предки пройшли пустельні райони Азії, які, виявляється, не були пустельними, робота несе в собі і свого роду прогноз на майбутнє. Глобальне потепління, яке поки не зупиняється, неминуче призведе до збільшення опадів і, відповідно, підйому води в Каспійському морі.