Зброя бронзового віку може багато розповісти про методи ведення війни, яка стала в той період звичною практикою, проникла глибоко в суспільство та економіку. З цією метою європейські вчені створили моделі списів і пустили їх у хід. Потім проаналізували знос бронзових наконечників і порівняли з тим, що вдалося встановити за археологічними даними.
Копія наконечника і копія щита, виготовлені для експерименту / © Valerio Gentile
Триває велика дискусія про використання зброї в доісторичний час. Дедалі частіше у своїх аргументах учені вдаються до експерименту. Цим шляхом пішли, наприклад, дослідники наконечників культури Кловіс.
Учені з Лейденського університету та Національного музею зброї в Нідерландах, а також Геттінгенського університету (Німеччина) вирішили дослідити списи бронзової доби. Вони спиралися на інформацію про знос цього виду зброї, отриману в експериментах з метання, ударів у нерухому мішень. У новій роботі вирішили вивчити сліди, які залишаться під час бою в ближньому бою. Тільки взяли списи не з коротким держаком, які використовують радше як меч, а з довгим. Результати експерименту опубліковані у виданні Journal of Archaeological Science.
Досвідчені в практиці середньовічних боїв дослідники замовили дві репліки копій бронзового віку, знайдених на території Нідерландів. Наконечник виконали з бронзи, його довжина становила 27 сантиметрів, включно з лезом – 19 сантиметрів за ширини 4,5 сантиметра. Склад металу відповідав тому, що використовували в ту епоху. Держак довжиною 170 сантиметрів зробили з європейського ясена. Також виготовили два дерев’яні щити за зразком, знайденим у Шотландії. Роль людського тіла зіграла туша європейської козулі.
Фото з експерименту зі спарингу з різними стилями. Зверху – зі списом в одній руці та щитом, у середині – “стримування” зі списом в обох руках, знизу – ударний бій зі списом в обох руках / © Valerio Gentile
Експеримент включав дві фази: напад, коли озброєні списами противники намагаються пробити захист один одного, і поранення, коли переможеного добивають списом. Бійці застосували два стилі нападу: зі стримуванням, який більше підходить для контрольованого бою сам на сам, як у дуелі, та ударно-орієнтований для бою з кількома супротивниками.
Сліди зносу на списах фіксували після кожного експерименту. У результаті кілька відмітин вдалося зіставити зі знайденими на артефактах, що зберігаються в Музеї Дренте. Ці дані в майбутньому послужать для аналізу техніки ведення бою в бронзовому віці.
Вчені встановили, що списи з довгим держаком мають прекрасний вражаючий ефект і здатні наносити смертельні рани. Ця зброя, безумовно, придатна у військовій ситуації, коли воїн бореться за життя, а також для поєдинків сам на сам, коли наносяться несмертельні рани – наприклад, під час ритуальних боїв. Подібна техніка вимагає великого досвіду.
Сліди зносу на копії наконечника списа після вільного спарингу / © Valerio Gentile
Автори дослідження зазначили, що легкі атаки не залишили помітних слідів на кістках, на відміну від навмисно смертельних ударів. Однак у деяких випадках навіть такі сліди залишаться непоміченими. Приміром, сильний удар у велику гомілкову кістку туші повністю її роздробив, а не розрізав.
Держак – слабка частина списа, тому воїни, ймовірно, вживали заходів для його посилення. У будь-якому разі одна людина могла володіти кількома списами, тож потрібно з обережністю підходити до підрахунку числа воїнів за кількістю наконечників.
На думку вчених, побувавши в різних ситуаціях, списи несуть на собі цілий комплекс слідів зносу. Якщо взяти багато таких даних, можна виявити певні закономірності, зокрема сліди використання в дуелях або бою віч-на-віч. Сліди можуть багато розповісти і про навички, якими володіли воїни бронзового віку, і про їхню досвідченість.