Нові розрахунки показують, що в далекій Хмарі Оорта об’єктів, що походять з Сонячної системи, може бути менше, ніж міжзоряних «іммігрантів».
Гарвардський астрофізик професор Аві Леб (Avi Loeb) і його підопічний Амір Сіраж (Amir Siraj) не раз публікували досить сміливі й гучні роботи. Можна згадати їх припущення про походження далеких об’єктів Хмара Оорта – гіпотетичної області на периферії Сонячної системи, звідки час від часу до нас прилітають довгоперіодичні комети. За висловленої Льобом і Сіражем версії, це можуть бути залишки другої зірки, «близнюка» Сонця.
Нова стаття вчених, присвячена хмарам Оорта, опублікована в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. У ній вони розглядають альтернативний варіант, згідно з яким велика частина об’єктів в Хмарі має міжзоряного походження, на що вказує і недавнє спостереження першої такої комети – 2I / Borisov. «В області планет Сонячної системи міжзоряні об’єкти можуть бути рідкістю, – говорить професор Леб, – але наші результати ясно показують, що вони більш поширені, ніж речовина самої Сонячної системи, якщо ми знаходимося в далеких межах Хмари Орта».
На жаль, цей регіон розташований занадто далеко – в сотнях трильйонів кілометрів, – а його об’єкти зовсім малі й тьмяні. Спостерігати ці тіла, а тим більше розрізнити, скільки серед них «місцевих», а скільки – прибули з міжзоряного простору, поки неможливо. Проте розрахунки Леба і Сіража показують, що в таких областях може накопичуватися досить велика кількість матерії, і на них, ймовірно, припадає до одного відсотка всього вуглецю і кисню нашої Галактики.
Натхнення: naked-science.ru