Траєкторія руху однієї із зірок великої Магелланової Хмари видала присутність поруч чорної діри масою близько 11 мас Сонця.
Велика Магелланова Хмара — карликова галактика, супутниця Чумацького Шляху. Ретельно розглянувши руху зірок в одному з її скупчень, вчені помітили, що там ховається чорна діра NGC 1850 BH1. Можливо, незабаром подібний підхід дозволить знайти безліч інших таких об’єктів в нашій Галактиці та за її межами. Про це Сара Сараціно (Sara Saracino) і її співавтори пишуть в статті, опублікованій в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Чорні діри — надщільні об’єкти, які самі по собі практично невидимі. Переважна більшість відомих на сьогодні чорних дір вдалося помітити завдяки випромінюванню, яке виникає при падінні в них зірок та інших масивних об’єктів. Гравітаційно-хвильові обсерваторії реєструють їх при злитті один з одним або з нейтронними зірками. Але якщо чорна діра не зайнята активним поглинанням речовини, вона виявляється дійсно “чорною” і, навіть перебуваючи поблизу, може залишатися невидимою.
Завдяки своїй величезній щільності такі об’єкти ще неймовірно компактні; наприклад, діра масою в 10 сонць матиме менше ніж 60 кілометрів в діаметрі. Але побачити її все-таки можна: наприклад, по траєкторіях навколишніх зірок, які змінюються під дією тяжіння чорної діри. Ці рухи невиразні навіть у найпотужніші телескопи, однак вони можуть зареєструвати викликані ними зміни видимої частоти випромінювання.
Таку роботу нещодавно виконала команда астрономів на чолі з Сарою Сараціно з Ліверпульського університету імені Джона Мурса. Велика Магелланова Хмара знаходиться приблизно в 160 тисячах світлових років, і, щоб розглянути розташоване в ньому зоряне скупчення NGC 1850, вчені використовували чутливий спектрометр MUSE, встановлений на телескопі VLT Південної європейської обсерваторії (ESO) в Чилі.
Проаналізувавши дані, накопичені за два роки спостережень, вони помітили стару зірку масою в 4,9 маси Сонця, яка обертається навколо «порожнечі» — ділянки, де, очевидно, розташована чорна діра масою в 11 сонячних. Вони знаходяться в тісній системі, здійснюючи повний оборот всього за п’ять наших днів. Вчені вважають, що довго зірка в таких умовах не протримається і незабаром буде зруйнована сусідкою.
Знахідка NGC 1850 BH1 показує, що метод може з успіхом виявляти чорні діри в далеких зоряних скупченнях. За нинішніми оцінками, тільки в нашій Галактиці налічується понад 100 мільйонів дірок зоряної маси, переважна більшість яких залишаються невідомими. Можливо, частина з них астрономи знайдуть в найближчі роки.
Натхнення: naked-science.ru