Від чверті до третини сонцеподібних зірок зберігають сліди загиблих світів, поглинених ними під час бурхливого раннього етапу формування своїх планетних систем.
Походження і розвиток Сонячної системи цікаво не тільки саме по собі. Розуміння цих процесів дозволить краще розібратися, наскільки унікальний наш «космічний дім», де і як шукати інші схожі світи. Їм присвячена і нова стаття міжнародної команди астрономів, опублікована в журналі Nature Astronomy. Розглянувши більш сотні подвійних систем з сонцеподібними зірками, вчені виявили, що від чверті до третини з них на тому чи іншому етапі життя поглинають власні планети.
Взагалі, зірки сонячного типу (жовті карлики) досить нечисленні, складаючи лише близько семи відсотків загального населення Галактики. На відміну від самого Сонця, більшість з них входять в подвійні системи, що сформувалися із загального газопилової хмари. Тому очікується, що хімічний склад обох зірок в такій парі практично ідентичний. Однак іноді він різниться: одна з зірок поглинає власну планету і накопичує її важкі елементи, як це відомо на прикладі системи HD 240429 і HD 240430.
- Вчені: Астероїд Оумуамуа по дорозі в Сонячну систему подолав 109 зоряних систем
- “Вебб” знайшов давно “загубленого” близнюка Чумацького Шляху
- В кільцях Урану виявили два невеликих супутника
Лоренцо Спина (Lorenzo Spina) і його колеги розглянули 107 подвійних, що включають сонцеподібні зірки, і визначили їх склад. Виявилося, в 33 системах одна з зірок демонструє явно підвищений вміст заліза. Це свідчить про те, що колись такі зірки поглинули велику кількість цього елемента – мабуть, в складі однієї або декількох сусідніх планет. Комп’ютерне моделювання та статистичні розрахунки показали, що подібне відбувається з 20-35 відсотками зірок сонячного типу.
Все це в черговий раз демонструє, наскільки складний процес формування планетних систем. Сьогодні нам відомо майже 800 таких систем, з різною кількістю, розташуванням і видами планет. Структура, яку вони приймають у міру розвитку, сильно залежить від початкових умов і безлічі випадковостей на ранньому етапі розвитку.
Нові спостереження показують, що далеко не всі планетні системи розвивалися так само спокійно, як наша. Сонце не поглинало жодної зі своїх планет, їх орбіти майже ідеально кругові й мало змінилися за мільярди років. Але у багатьох аналогічних зірок більш бурхливе минуле. Можливо, воно накладає обмеження на можливість розвитку життя на планетах у цих світил.
Натхнення: naked-science.ru