Перехід на “зелені” джерела енергії набирає обертів набагато повільніше, ніж слід було б, в той час як дефіцит енергоресурсів в Азії і Європі лише підстьобує глобальний попит на викопне паливо. При цьому стають очевидні мінуси стратегії, при якій занадто багато надій покладається на нестабільні технології вітрової і сонячної енергії. Відповідно, країни знову звертають погляд на атомну енергетику.
Незважаючи на те, що в боротьбі зі зміною клімату ставка робиться на джерела відновлюваної енергії, Міжнародне енергетичне агентство заявляє, що для досягнення нульового рівня викидів парникових газів до 2050 року необхідно подвоїти потужності атомної енергетики по всьому світу. За даними статистичного аналізу світової енергетики, проведеного британською нафтогазовою компанією BP, в 2020 році частка атомної енергетики в енергоспоживанні становила всього 4%. “Роль атомки потрібно переосмислити – – стверджує Джозеф Маджкут, директор програми енергетичної безпеки та боротьби зі змінами клімату при Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. – Для досягнення потрібних показників доведеться багато чого будувати”.
В області розробки малих атомних систем сьогодні лідирують США. Мова йде про малі модульні реактори (ММР), які, як очікується, будуть швидше, легше в експлуатації і коштувати дешевше, ніж величезні атомні електростанції звичайного типу, широко поширені сьогодні. TerraPower LLC, що належить Біллу Гейтсу, отримала $ 80 млн від Міністерства енергетики США на розробку цієї технології і збирається встановити новий тип реактора на вугільній електростанції в Вайомінгу, яка, в свою чергу, повинна бути згорнута в 2025 році.
TerraPower обіцяє запустити систему вже в 2028 році. Орієнтовна вартість такої системи становить $4 млрд. Порівняйте цю цифру з вартістю двох реакторів, які вже не перший рік намагаються запустити на старій атомній електростанції «Вогтль» в штаті Джорджія, відкритої в 1980-х роках: реактори обійшлися в $29 млрд, і проєкт досі не завершений через численні затримки і перевитрати.
NuScale Power LLC, і собі, прогнозує завершення будівництва електростанції з ММР в Айдахо до 2029 року. Компанія планує виробляти головні компоненти на заводі і доставляти їх на об’єкт для складання. Вона також зондує грунт для майбутніх проєктів за кордоном: в Румунії, наприклад, можна побудувати таку станцію ще швидше, до 2028 року.
Європейські країни поставили перед собою досить амбітні цілі в боротьбі зі зміною клімату, одні з найбільш амбітних у світі, і тому багато країн схиляються до нарощування потужностей атомної енергетики з нульовими викидами. Цьому сприяють стрімке підвищення цін на електрику і стурбованість ЄС з приводу занадто великої залежності від російського газу.
- Глобальне потепління «помітніше» вночі
- Кліматологи NASA визначили, які міста опиняться під водою через танення льодовиків
- Розробка гібридної кліматичної моделі NeuralGCM у Google Research
На європейському континенті йде перерозподіл ринку – колишні соціалістичні республіки спішно шукають альтернативи реакторам російського виробництва. Польща, найбільш залежна від вугілля серед усіх країн ЄС, співпрацює з NuScale і веде переговори з Electricit de France SA (EDF) про будівництво безлічі атомних електростанцій звичайного типу.
Близько 70% всієї енергії у Франції вже забезпечують виключно атомні електростанції. Це найвищий відсоток у світі! Уряд фінансує проєкти EDF з розробки ММР і також розраховує будувати більше великих об’єктів – почасти тому, що термін експлуатації деяких з діючих реакторів вже наближається до завершення. Німеччина, де антипатія до атомної енергетики призвела до народження національної політичної партії, виступає проти нинішніх ринкових тенденцій. Решта три реактори там мають намір вивести з експлуатації вже в цьому році і нові будувати не збираються.
Китай тим часом вливає в будівництво нових АЕС більше грошей, ніж будь-яка інша країна. До 2050 року китайський атомний парк може перевершити парк США, який досі вважався найбільшим у світі. У наступні 15 років в Китаї планують побудувати не менше 150 реакторів, сумарна вартість яких складе $440 млрд. крім цього, Китай прагне продавати свої технології країнам, що розвиваються на зразок Пакистану.
Інші азіатські країни проявляють більше обережності в даному питанні. Японія вивчає ММР, але поки не поспішає перезапускати свої реактори після аварії на станції “Фукусіма” в 2011 році. Водночас оновлений національний енергетичний план передбачає вироблення електроенергії атомними електростанціями на рівні 20-22% від загального обсягу до 2030-го. У 2020 році ця частка становила всього близько 5%, проте в плані нічого не сказано про будівництво нових станцій.
Едвін Лайман, директор з питань безпеки атомної енергетики при Союзі небайдужих вчених (Union of Concerned Scientists), стверджує, що світу, безумовно, потрібно більше електроенергії з нульовим рівнем вуглецевих викидів, але атомні реактори недостатньо привабливі з економічної точки зору, щоб їх частка в глобальному споживанні енергії могла істотно вирости. Величезні урядові субсидії як стійка стратегія для побудови та експлуатації електростанцій – явно не рішення. “У атомної енергетики є величезний недолік – – пояснює Лайман. – Вона дорого коштує”.
Натхнення: greendeal.org.ua