Дослідження демонструє, що бонобо використовують складні голосові комбінації з структурованим значенням, що відкриває нове розуміння еволюційних витоків людської мови та її формування.
Вчені з Цюріхського та Гарвардського університетів провели революційне дослідження. Воно кидає виклик усталеним уявленням про унікальність людської мови. Об’єктом вивчення стали дикі бонобо із заповідника Коколопорі. Наші найближчі родичі-примати демонструють неочікувані комунікаційні здібності.
Використовуючи новаторські методи з лінгвістики, дослідники вперше продемонстрували композиційність у спілкуванні бонобо. Композиційність – це здатність поєднувати значущі елементи у фрази. Загальне значення таких фраз залежить від окремих частин та їхньої структури. Ця особливість довго вважалася виключно людською.
Від Словника до Складних Комбінацій
Першим кроком дослідження стало створення своєрідного “словника бонобо”. “Це дозволило нам створити повний перелік вигуків бонобо та їх значення”, – пояснює Мелісса Берте, провідна дослідниця проєкту. Такий підхід дозволив систематизувати весь вокальний репертуар цих тварин.
Визначивши значення окремих вокалізацій, науковці перейшли до аналізу комбінацій звуків. Вони застосували кількісні методи для вивчення зв’язків між значеннями. “Завдяки нашому підходу ми змогли кількісно оцінити, як значення одиночних покликів бонобо та їхніх комбінацій пов’язані між собою”, – говорить професор Саймон Таунсенд.
Результати виявилися вражаючими: бонобо використовують не лише прості, а й складні комбінації. Деякі з них нагадують нетривіальні композиційні структури людської мови. У таких комбінаціях одна частина модифікує значення іншої, подібно до конструкції “поганий танцюрист”. “Це свідчить про те, що здатність складно комбінувати типи викликів не є настільки унікальною для людини, як ми вважали раніше”, – підсумовує Мелісса Берте.
Древні Корені Мовних Здібностей
Важливим висновком дослідження є новий погляд на еволюційну історію мови. Оскільки люди і бонобо розійшлися 7-13 мільйонів років тому, їхні спільні риси мають глибоке коріння. “Здається, що композиційність є однією з таких спільних рис”, – зазначає професор Мартін Сурбек з Гарвардського університету.
Це припускає, що наші спільні предки вже використовували композиційність щонайменше 7 мільйонів років тому. Така здатність конструювати складні значення з менших голосових одиниць існувала задовго до появи людської мови. Еволюційне походження мови виявляється давнішим і глибшим, ніж вважалося раніше.
Дослідження відкриває нові горизонти для розуміння комунікації тварин. Воно спонукає науковців переглянути уявлення про унікальні людські здібності. Можливо, витоки людської мови слід шукати не в останніх етапах еволюції людини, а в спільній історії з нашими найближчими родичами.
Відкриття того, що вокальне спілкування бонобо має так багато спільного з людською мовою, змінює наше розуміння еволюції комунікації. Складність і структурованість, які ми спостерігаємо у бонобо, свідчать про глибоку еволюційну історію мовних здібностей у гомінідів.