Для амінокислот, необхідних для життя, хмари з сірчаної кислоти на Венері не становлять проблеми, показує дослідження.
Дослідження Массачусетського технологічного інституту (MIT) показало, що будівельні блоки життя – амінокислоти – напрочуд стабільні у висококонцентрованій сірчаній кислоті, з якої складаються хмари Венери. Це вказує на можливість розвитку і збереження живих бактерій в атмосфері “ранкової зірки”.
Дослідники помістили всі 20 “біогенних” амінокислот – речовин, з яких формуються білки в будь-яких живих організмах, – у бульбашки з сірчаною кислотою в концентраціях від 81 до 98%. Ця концентрація відповідає тій, що зустрічається в хмарах на Венері. Аналіз показав, що 19 амінокислот виявилися стабільними навіть за найвищих концентрацій кислоти, а їхні молекулярні “остови” залишилися неушкодженими.
Вчені спостерігали за поведінкою амінокислот у концентрованих розчинах кислоти протягом чотирьох тижнів. Після цього експеримент було зупинено, оскільки жодних ознак хімічної активності, яка вказувала б на руйнування молекул, не спостерігалося.
Кілька років тому Венера привернула увагу астробіологів завдяки виявленню фосфінів, які традиційно пов’язують із живими організмами (хоча є й альтернативні версії). Поверхня планети являє собою негостинне місце, але теоретично життя на Венері могло зберегтися або розвинутися в атмосфері.
Щоправда, є серйозна проблема, з якою життя може зіткнутися в цьому повітряному “оазисі” – хмари сірчаної кислоти. Попередні дослідження припускали, що мікроорганізми можуть бути захищені від шкідливого впливу кислоти іншими частинками повітря, але аналіз учених з MIT показує, що мікроби, можливо, навіть не потребують захисту і можуть спокійно плавати в сірчаній кислоті.
Дослідження, проведене в MIT, – частина підготовки до космічних місій, які космічні агентства та приватні компанії планують відправити на Венеру. Розуміючи, що саме потрібно шукати, дослідники зможуть краще налаштувати прилади зондів і дослідницьких модулів.
Цікаві факти про Венеру
- “Ранкова зірка” та “Вечірня зірка”: Венера відома як “Ранкова зірка” та “Вечірня зірка”, залежно від того, коли вона видима на небі. Вона може з’являтися яскравим об’єктом незадовго до сходу Сонця або після його заходу, але насправді Венера не є зіркою, а планетою.
- Найгарячіша планета Сонячної системи: Незважаючи на те, що Венера не найближча планета до Сонця, вона є найгарячішою через щільну атмосферу, яка складається переважно з вуглекислого газу. Це створює потужний парниковий ефект, що підтримує середню температуру поверхні близько 467 °C.
- Дуже щільна атмосфера: Атмосфера Венери є надзвичайно щільною та токсичною, з високим рівнем вуглекислого газу та хмарами сірчаної кислоти. Це створює тиск на поверхні, який у більш ніж 90 разів вищий за тиск на поверхні Землі, що еквівалентно тиску на глибині близько 900 метрів під водою на Землі.
- Ретроградний оберт: Венера обертається навколо своєї осі у протилежному напрямку порівняно з більшістю планет Сонячної системи, включно з Землею. Це означає, що на Венері Сонце сходить на заході та заходить на сході.
- Надзвичайно повільне обертання: Одне обертання Венери навколо своєї осі триває довше, ніж один її оберт навколо Сонця. Венера робить повний оберт навколо своєї осі приблизно за 243 земних дні, тоді як її орбітальний період становить близько 225 земних днів.
- Немає супутників: На відміну від Землі, у Венери немає природних супутників. Це одна з небагатьох планет Сонячної системи, яка позбавлена місяців, разом з Меркурієм.