Раніше вчені вважали, що інтенсивне освоєння континенту людиною і ввезення інвазивних видів неминуче призводить до скорочення біорізноманіття. Однак, порівнявши кількість видів великих ссавців, що жили в Європі кам’яного віку і сучасної, дослідники зробили несподіваний для себе висновок: присутність людини пішла біорізноманіттю найбільш освоєного з усіх континентів тільки на користь. Дослідження опубліковано в Global Change Biology.
В останні роки наші уявлення про вплив людини та інвазивних видів на біорізноманіття постійно змінюються. У той час як на одних континентах, наприклад в Австралії, присутність завезених людиною хижаків дійсно веде до вимирання рідкісних видів ссавців, оцінка впливу людської діяльності в інших куточках Землі далеко не так однозначна.
Так, наприклад, незважаючи на численні заяви про розпочате людиною «шосте масове вимирання», багато видатних біологів і палеонтологів відмовляються вважати його таким, адже темпи зникнення таксонів, скажімо, за часів крейдо-палеогенового вимирання і зараз непорівнянні. А тепер, вивчивши біорізноманіття в Європі кам’яного віку і те, що ми спостерігаємо сьогодні, дослідники з Йоркського університету (Канада) взагалі прийшли до удаваного парадоксальним висновку: на найбільш освоєному континенті Землі присутність людини привела тільки до зростання різноманітності ссавців.
Незважаючи на вирубку лісів і відстріл великих ссавців протягом останніх восьми тисяч років, зусилля захисників природи і ввезення інвазивних видів привів до збільшення різноманітності ссавців або щонайменше зберіг його на рівні кам’яного віку. Насправді, незважаючи на постійний тиск з боку людей, тільки два великі ссавці повністю вимерли за минулий час: це тур, дикий предок корів (вимер в XVII столітті) і Європейський дикий осел, підвид кулана (вимер 2500 років тому).
Зате “новачків” виявилося істотно більше: починаючи від домашніх тварин, включаючи синантропних щурів і мишей, до цілеспрямовано завезених людьми американських норок, плямистих оленів і єнотовидних собак. До того ж ті споконвічно європейські види, яких люди не змогли повністю винищити, останнім часом завдяки зусиллям захисників природи інтенсивно збільшують чисельність і розширюють ареал, так що, опинившись в Європейському національному парку, цілком можна уявити себе на місці Робін Гуда, який полює на королівських оленів.
Звичайно, в різних районах Європи ситуація дуже різниться: якщо у Великобританії від колишнього розмаїття великих ссавців мало що залишилося, то в Східній Європі збереглося чимало відносно незайманих куточків, де лосі і ведмеді можуть мирно жити далеко від людини.
Також отримані висновки ні в якому разі не можна розцінювати як заклик скоротити зусилля з охорони дикої природи: тільки триваюча робота з відновлення європейських екосистем може зберегти нинішнє розмаїття фауни і дати надію іншим континентам Землі на те, що присутність людини — не завжди на зло.