Нове дослідження показує, що регулярна участь у догляді за онуками може стати неочікуваним чинником збереження когнітивного здоров’я бабусь і дідусів у пізнішому віці.

Робота, опублікована в журналі «Psychology and Aging» Американської психологічної асоціації, аналізує вплив догляду за онуками на «когнітивні функції» — сукупність процесів пам’яті, уваги та мовлення. Дослідники розглядали догляд не лише як соціальну практику, а як форму «когнітивної стимуляції» — активності, що підтримує роботу мозку через розв’язання завдань і міжособистісну взаємодію.
Аналіз базувався на даних Англійського лонгітюдного дослідження старіння — масштабного «популяційного когортного дослідження», яке протягом років відстежує зміни здоров’я одних і тих самих учасників. У вибірку увійшли 2887 бабусь і дідусів віком від 50 років, середній вік яких становив 67 років, а когнітивні тести та опитування проводилися тричі в період з 2016 по 2022 рік. Такий дизайн дозволив оцінити не лише поточний стан, а й «темпи когнітивного зниження» — швидкість вікових змін розумових здібностей.
Результати показали, що учасники, які доглядали за онуками, демонстрували кращі показники «епізодичної пам’яті» — здатності запам’ятовувати події, — та «вербальної плавності» — швидкості й гнучкості мовлення. Ці асоціації зберігалися після статистичного контролю віку, фізичного здоров’я та соціально-економічних чинників, що зменшує вплив можливих «конфаундерів» — сторонніх змінних, здатних спотворювати результати.
Окремий аналіз показав, що саме бабусі, які брали участь у догляді, мали повільніший спад когнітивних показників у часі. «Найбільше нас вразило те, що важливим було саме залучення до догляду, а не його частота чи конкретні дії», зазначила провідна авторка дослідження Флавія Черечес з Тілбурзького університету. Це вказує на можливу роль загального соціального та емоційного залучення, а не лише інтенсивності навантаження.
Дослідники наголошують, що вирішальним може бути «психосоціальний контекст» — поєднання емоційної підтримки, добровільності та якості сімейних стосунків. «Добровільний догляд у сприятливому сімейному середовищі може мати зовсім інші наслідки, ніж догляд у стресових умовах», підкреслює Черечес. У підсумку автори доходять висновку, що догляд за онуками може бути не лише сімейною допомогою, а й потенційним ресурсом підтримки когнітивного здоров’я в старшому віці.