У пошуках позаземних цивілізацій вчені намагалися знайти різні їх ознаки, починаючи від радіопередач до лазерних спалахів, але все без успіху. Одне дослідження припускає, що дивний феномен швидких дискретних радіоімпульсів може бути свідченням просунутої інопланетної технології.
Такі імпульси можуть бути свідченням роботи передавачів розміром з планету, які передають енергію міжзоряним кораблям у віддалених галактиках.
Як випливає з назви, швидкі дискретні радіоімпульси – це мілісекундні спалахи радіовипромінювання. Вперше вони були відкриті у 2007 році, і з того часу вчені засікли не більш двох десятків таких імпульсів. Всі вони походять з віддалених галактик, які знаходяться на відстані мільярдів світлових років від Землі.
У 2017 році Аві Лоеб з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики і Манасві Лінгам з Гарвардського університету вважають, можливе існування такого потужного радіопередавача, щоб помітити його дію на такій величезній відстані. Вони з’ясували, що якщо передавач харчується від сяйва зірки, її світло повинне падати на планету розміром у два рази більша за Землю, щоб генерувати необхідну енергію для імпульсів такої потужності. Настільки величезна конструкція знаходиться далеко за межами технології, навіть потенційно здатної перебувати в розпорядженні людства, але цілком можлива з точки зору законів фізики.
Лінгам і Лоеб також вирахували чи можливе існування подібного передавача з інженерної точки зору, або ж таку кількість енергії просто розплавить будь-яку структуру. І знову вони з’ясували, що охолоджуваний водою пристрій у два рази більший за Землю може винести такий жар.
- Solar Orbiter спостерігав крихітні спалахи на Сонце в рекордній роздільній здатності (фото+відео)
- Астрономи знайшли космічну «голку в стозі сіна»
- У Сонячній системі існує дві Планети Х
Потім вчені (по)ставити собі питання, навіщо взагалі потрібна така масивна установка, і зробили припущення, що вона цілком може надавати прискорення міжзоряним світловим вітрилом. Отриманої енергії вистачить, щоб пересунути мільйони тонн вантажу. «Цього цілком достатньо, щоб перевозити живих пасажирів через міжзоряні або навіть міжгалактичні відстані», – каже Лінгам.
Щоб передавати енергію на світлове вітрило, передавач повинен бути постійно на ньому сфокусований. Спостерігачі на Землі бачать лише короткий спалах сигналу, тому що корабель, установка, зірка і сама галактика постійно рухаються відносно один одного, в результаті чого радіопромінь вказує в нашу сторону лише на коротку мить. Повторні спостереження променя були зафіксовані, але ніяких астрофізичних причин їм не знайдено.
Лоеб визнає, що його робота має виключно умоглядний характер. Коли ж його запитали, чи дійсно він вірить в розумне походження дискретних радіоімпульсів, він відповів: «Наука – це предмет не віри, а докази. Якщо ми вирішимо, що не можна розглядати щось, що знаходиться за межею наших можливостей, то це значно знижує спектр потенційних досліджень. Так що краще висловлювати різні ідеї, і нехай отримані дані вирішать, чи правдиві наші припущення чи ні ».
Натхнення: www.popmech.ru