Дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, показало, що викиди метану з арктичних водойм були завищені приблизно на 20 відсотків у попередніх оцінках. Дослідження, проведене Ітаном Кізіватом та Лоуренсом Смітом з Університету Брауна, дає нові уявлення про внесок малих озер та ставків у загальні викиди метану в Арктичному регіоні.
Ethan Kyzivat, Laurence Smith / Geophysical Research Letters, 2023
Метан, потужний парниковий газ, потенціал глобального потепління якого в 28-34 рази вище, ніж у вуглекислого газу, в основному виділяється з природних джерел. Більше половини світових викидів метану припадає на ці джерела, і їх викид чутливий до клімату, зростаючи з підвищенням температури в таких середовищах, як болота, озера і танення вічної мерзлоти. Однак точне вимірювання викидів метану з Арктики було складним завданням через складний ландшафт регіону та труднощі у проведенні різниці між озерами та болотами в існуючих моделях.
Прорив у дослідженні відбувся завдяки використанню даних дистанційного зондування високої роздільної здатності, включаючи аерофотознімки, для картографування водних об’єктів та масштабування цієї інформації за допомогою глобальної бази даних гідролейків. Цей підхід призвів до значного перегляду оцінок викидів метану з невеликих арктичних водойм.
Ключові висновки включають:
Оцінка малих водойм завищена: раніше вважалося, що викиди метану з дуже маленьких водойм (менше тисячі квадратних метрів) становлять 37-41 відсоток викидів з арктичних водойм. Нове дослідження показує, що на них припадає лише 2,6 відсотка, незважаючи на те, що вони займають лише 0,5 відсотка від загальної площі арктичних водойм. Попередні оцінки завищували ці викиди приблизно в 15 разів.
Недооцінені малі озера: було виявлено, що викиди метану в невеликих озерах (менше 100 000 квадратних метрів) були занижені на 30 відсотків. Ці озера займають 12 відсотків загальної площі арктичних озер, що свідчить про значну недооцінку в попередніх моделях.
Вплив рослинності: наявність рослинності на поверхні озер, яка раніше не враховувалася в балансах вуглецю, фактично збільшує викиди метану на 14 відсотків. Рослинність покриває близько 108 тисяч квадратних кілометрів, або 7,8 відсотка, площі поверхні арктичних озер.
Дослідження підкреслює важливість точних вимірювань для розуміння та прогнозування впливу парникових газів на глобальне потепління. Це також відображає більш широку тенденцію в дослідженнях клімату, коли оцінки викидів вуглецю з природних джерел, таких як торфовища, були переглянуті і часто виявлялися завищеними, як це було в даному дослідженні. Це нове розуміння має вирішальне значення для уточнення кліматичних моделей та інформування про глобальну кліматичну політику.