Рандомізоване дослідження, проведене в 22 країнах, засвідчило, що серед пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда лікування емпагліфлозином не призводить до значного зниження ризику першої госпіталізації з приводу серцевої недостатності або смерті від будь-якої причини порівняно з плацебо.
Такі результати були отримані під час прийому препарату протягом 14 днів після гострого інфаркту міокарда. Результати дослідження опубліковані в The New England Journal of Medicine.
Після гострого інфаркту міокарда пацієнти піддаються підвищеному ризику розвитку серцевої недостатності та смерті, особливо якщо у них спостерігається застій крові або зниження фракції викиду лівого шлуночка. При цьому відомо, що лікування інгібіторами натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2) (наприклад, емпагліфлозином) покращують серцево-судинні наслідки в пацієнтів високого ризику з цукровим діабетом другого типу і хронічними захворюваннями нирок. У пацієнтів з інфарктом емпагліфлозин збільшував фракцію викиду лівого шлуночка, проте ніхто не оцінював глобальний вплив цього препарату на клінічні симптоми у пацієнтів з інфарктом міокарда.
Група вчених із 22 країн під керівництвом Джейвда Батлера (Javed Butler) з Міссісіпського університету провела рандомізоване подвійне сліпе клінічне випробування, в якому емпагліфлозин порівнювали з плацебо щодо ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності або смерті серед пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Загалом у дослідження включили 6522 пацієнти, з яких 3260 потрапили до групи прийому емпагліфлозину в дозі 10 міліграмів на день, а 3262 – до групи плацебо. Прийом препарату або плацебо тривав 14 днів.
У 684 пацієнтів (21,2 відсотка) у групі емпагліфлозину та у 716 пацієнтів (22,2 відсотка) у групі плацебо лікування було припинено передчасно з причин, відмінних від летальних наслідків. Середня тривалість спостереження становила 17,9 місяця. Первинна кінцева подія – перша госпіталізація з приводу серцевої недостатності або смерть з будь-якої причини – сталася у 267 із 3260 пацієнтів (8,2 відсотка) у групі емпагліфлозину та у 298 із 3262 пацієнтів (9,1 відсотка) у групі плацебо, з частотою 5,9 та 6,6 випадки на 100 людино-років відповідно (відношення ризиків 0,90, p = 0,21).
Що стосується окремих компонентів первинної кінцевої точки, то перша госпіталізація з приводу серцевої недостатності сталася у 118 пацієнтів (3,6 відсотка) у групі емпагліфлозину та у 153 пацієнтів (4,7 відсотка) у групі плацебо (співвідношення ризиків 0,77), а смерть з будь-якої причини мала місце у 169 (5,2 відсотка) та 178 (5,5 відсотка) пацієнтів відповідно (співвідношення ризиків 0,96).
Лікарі дійшли думки, що емпагліфлозин варто використовувати не як профілактику ускладнень інфаркту міокарда, а як профілактику самого інфаркту міокарда.