Всесвіт

Фізики описали приховану періодичну систему елементів темної матерії


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Більшість матерії у Всесвіті лишається невидимою для наших телескопів. Про її існування свідчать швидке обертання галактик та дивні викривлення простору-часу. Цю невидиму субстанцію називають темною матерією: вона створює гравітацію, яка зовсім не відповідає кількості звичайної матерії, що ми спостерігаємо. Нову сміливу спробу описати її зробила міжнародна команда фізиків, про що розповідає видання ScienceAlert.

Фізики описали приховану періодичну систему елементів темної матерії

Дослідники зі США та Канади запропонували своєрідну «періодичну таблицю темної матерії» – тіньовий аналог знайомої таблиці хімічних елементів. Такий підхід може пояснити співвідношення між кількістю звичайної та темної матерії і натякнути, що це не випадковий збіг.

Проблема «співпадіння матерії»

За гравітаційним впливом у Всесвіті приблизно в пʼять разів більше темної матерії, ніж звичайної. З одного боку, це велика різниця, з іншого – їхні кількості все ж близькі за порядком величин. На перший погляд немає жодної очевидної причини, чому це має бути саме так.

Це явище відоме як проблема «співпадіння матерії» і довго дратувало фізиків, які намагаються зрозуміти природу темної речовини. Якщо ж звичайна матерія і темна матерія пов’язані між собою глибшим механізмом, то таке співвідношення може бути природним наслідком спільного походження, а не дивним збігом.

Водночас багато найпопулярніших кандидатів на роль частинок темної матерії дуже прості – це, наприклад, єдиний тип частинки з певною масою. Щоб пояснити схожість густин енергії двох секторів, може знадобитися значно складніша «рецептура».

Дзеркальна родина частинок і теорія Mirror Twin Higgs

Одна з можливостей полягає в тому, що темна матерія – це не одна загадкова частинка, а ціла прихована родина частинок і сил, свого роду дзеркальне відображення звичайної матерії. На цій ідеї базується теорія Mirror Twin Higgs – «злого близнюка» Стандартної моделі елементарних частинок, у межах якої команда й досліджувала поведінку «невидимих» частинок.

Ключову роль тут відіграє симетрія. У моделі Mirror Twin Higgs звичайний і темний сектори не є повністю незалежними: їхні частинки та сили пов’язує математична симетрія, яка встановлює відповідність їхнім властивостям. Звідси випливає, що й відносні маси частинок у двох світах також можуть бути пов’язаними.

У сценарії, який розглядають Пуйя Асаді (Pouya Asadi) та його колеги, «темні нейтрони» – основні носії темної матерії – мають масу приблизно в п’ять разів більшу, ніж звичайні протони. Якщо у ранньому Всесвіті виникло приблизно однакове число звичайних і темних частинок, результатом автоматично стане п’ятикратна перевага темної матерії. Так співвідношення починає виглядати логічним.

Перевернута стабільність та темні елементи

Проте це дзеркальне всесвітнє відображення не є ідеально точним. Важлива відмінність стосується того, які частинки стабільні. У нашому Всесвіті нейтрони дещо важчі за протони і вільні нейтрони з часом розпадаються на протони, тоді як протони залишаються стабільними.

У дзеркальній версії, яку аналізують дослідники, все навпаки. Темні нейтрони легші за темні протони і стають основними стабільними «цеглинками» темної матерії. Це породжує нове запитання: чи можуть такі протони та нейтрони все одно поєднуватися в стійкі ядра, утворюючи аналоги атомів?

Розрахунки показують, що так. У такому «темному Всесвіті» могла б виникнути обмежена таблиця темних елементів – аналогів знайомих нам. Залежно від умов, це можуть бути темні версії гелію, літію, берилію, бору і навіть вуглецю.

За певних параметрів найважчий із можливих темних елементів міг би становити основну частку всіх темних атомів. Теоретично це означає, що «населення» темних атомів могло б бути доміновано темним вуглецем.

Втім, є й неочікувані прогалини. Найпростіший і найпоширеніший у нашому Всесвіті елемент – водень – у дзеркальному світі виявляється нестабільним. Через те, що темні протони і темні електрони мають протилежні заряди, вони притягуються одне до одного. Оскільки темні нейтрони легші за темні протони, протон може захопити електрон і перетворитися на нейтрон, руйнуючи темний атом водню.

У нашому Всесвіті для такого перетворення потрібна додаткова енергія, тому звичайний водень стабільний. Натомість важкий водень – дейтерій, який має додатковий нейтрон, змінює енергетичний баланс. У темній версії Всесвіту саме дейтерій теоретично міг би виживати як стійкий темний ізотоп.

Темний пил, тверді тіла і можливі «дзеркальні» зорі

Ідея темних елементів має ще дивовижніші наслідки. Якщо темні частинки можуть об’єднуватися в атоми, ці атоми, у свою чергу, можуть збиратися у складніші структури. Дослідники припускають, що важчі темні елементи потенційно можуть кристалізуватися в тверді тіла або навіть утворювати крихітні зерна темного пилу.

Подібно до звичайного космічного пилу, такі частинки дрейфували б у просторі, але взаємодіяли б лише з власним темним аналогом світла. Для наших телескопів вони лишалися б абсолютно невидимими – своєрідний «готичний Всесвіт», ще темніший, ніж ми здатні уявити.

На цьому можливості не закінчуються. Автори роботи навіть обговорюють ідею «дзеркальних зірок» – гіпотетичних зореподібних об’єктів із темної матерії, які могли б бути значно меншими й щільнішими, ніж зорі, що світять у нашому Всесвіті.

Як можна виявити сліди темної періодичної системи

Усі ці конструкції поки що залишаються теоретичними. Однак команда окреслила способи, як можна перевірити їхні наслідки, навіть не спостерігаючи темну матерію напряму.

Один із шляхів – аналіз того, як розподілена матерія у Всесвіті. У ранній космологічній епосі взаємодії між темними частинками та темним випромінюванням могли породити хвилі, що лишили відбиток у великомасштабній структурі сьогодні. Для звичайної матерії таким «скамʼянілим» слідом є баріонні акустичні осциляції (BAO) – залишок звукових хвиль у плазмі матерії й світла до моменту, коли Всесвіт став прозорим близько через 380 тисяч років після Великого вибуху.

Ці хвилі «застигли» й залишили тонкий візерунок у розподілі матерії – слабкі надгустини у вигляді кілець діаметром близько мільярда світлових років. Аналогічні структури у темному секторі дослідники називають темними акустичними осциляціями (DAO) і припускають, що їхній слід може міститися в розподілі темної матерії у Всесвіті.

На відміну від звичайних осциляцій, темні DAO могли б проходити у дві окремі стадії – у моменти, коли різні види темних частинок переставали взаємодіяти між собою. Такий «двоступеневий» підпис у даних міг би допомогти відрізнити цю конкретну модель від інших пояснень темної матерії.

Ще один можливий шлях перевірки пов’язаний із майбутніми детекторами частинок. Автори припускають, що достатньо чутливі установки зможуть реєструвати дуже слабкі взаємодії між темною й звичайною матерією, потенційно розрізняючи кілька типів темних частинок із різними масами.

Фундаментальна, але поки що непідтверджена модель

Як і всі інші моделі темної матерії, це пояснення наразі лишається непідтвердженою гіпотезою. Проте автори підкреслюють, що їхня робота є першим докладним та систематичним аналізом ядерних, космологічних і спостережних наслідків цілої класифікації таких моделей.

Вони показують, що «дзеркальний» сектор із темними нейтронами не обов’язково має бути повністю прихованим: невелика, космологічно відібрана ядерна й атомна компонента може залишати спостережні сліди, які пов’язують темну матерію з фундаментальними властивостями частинок. Саму роботу завантажено на препринт-сервер arXiv, а перевірку цій потенційній «періодичній таблиці темного Всесвіту» ще має дати майбутня космологія й фізика частинок.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button