Моделювання відносного рівня моря показує, що навколо Гренландії у XXI столітті можливе його зниження через ізостатичне підняття суші та втрату гравітаційного притягання льодовикового щита.
Глобальне підвищення рівня моря зумовлене парниковими газами та пов’язаним із ними тепловим розширенням — «збільшенням об’єму води при нагріванні». Проте для Гренландії вирішальним є танення льодовикового щита, що нині втрачає близько 200 млрд тонн льоду щороку. Зменшення навантаження спричиняє ізостатичне підняття — «повільне відновлення кори після зняття маси». «Узбережжя Гренландії зазнає зовсім інших наслідків», — наголошує Лорен Льюрайт.
Команда поєднала супутникові спостереження з геофізичним моделюванням, щоб оцінити зміни до 2100 року. За сценарієм низьких викидів (RCP 2.6) суходіл може «вирости» приблизно на 0,9 м відносно моря. За високих викидів (RCP 8.5) підняття може сягнути 2,5 м. Це означає локальне зниження відносного рівня моря попри глобальну тенденцію до зростання.
Додатковим чинником є зміна гравітаційного поля. «Коли крижаний щит дуже великий, поверхня моря притягується до нього», — пояснює Льюрайт. Втрата маси послаблює це притягання, і вода перерозподіляється від острова. Таким чином, геодинамічні процеси можуть тимчасово компенсувати глобальні кліматичні ефекти на регіональному рівні.