Хронічний риносинусит, який пов’язаний з постійною закладеністю носа і головними болями, як з’ясували вчені, може викликати й зміни в головному мозку.
Робота опублікована в JAMA Otolaryngology-Head & Neck Surgery. У США, згідно зі статистикою охорони здоров’я, хронічний риносинусит мають близько 11 відсотків населення. Учені з Гарвардської медичної школи, Вашингтонського і Каліфорнійського університетів (США) провели дослідження за участю 44 осіб, половина з яких становила контрольну групу, що мала хронічний риносинусит, і стільки ж — експериментальну, члени якої не страждали на це захворювання. Учасників аналізували за допомогою МРТ кровотоку в їх головному мозку й активності нейронів.
Дослідники стверджують, що це перша робота, яка виявляє зв’язок між подібним захворюванням і нейронної обробкою інформації, яка відбувається в головному мозку. При цьому авторам відомо, що такі пацієнти нерідко звертаються до лікарів не у зв’язку з нежитю, а через те, що у них страждають когнітивні процеси й порушується сон.
- У Мексиці знайдена подвійна стела з таємничим божеством (фото)
- У наступному році на ринку з’явиться м’ясо з мікробів Єллоустон
- Антропологи дізналися, чому у азіатів більше генів неандертальців
Під час дослідження з’ясувалося: у тих пацієнтів, які страждали запаленням носових пазух, відзначалася нижчий функціональний зв’язок в лобно-тім’яної частини мозку. Ця область також показала підвищений зв’язок з областями, які активуються під час інтроспективної обробки інформації. В цілому спостерігалися порушення в ділянках мозку, відповідальних за увагу і рішення різного роду когнітивних завдань.
При цьому у пацієнтів з хронічним риносинуситом не відзначили будь-яких помітних ознак зниження когнітивних функцій в тестах. Однак в експерименті брали участь лише молоді люди у віці від 22 до 35 років. Тому вчені вважають, що спад відбувається в міру старіння.
А суб’єктивні відчуття зниження концентрації уваги або порушення сну, які відчувають такі пацієнти, в молодому віці, ймовірно, пов’язані з невеликими змінами в тому, як області мозку, що контролюють ці функції, взаємодіють один з одним. Тому вчені говорять про необхідність подальших досліджень на цю тему з участю більшої вибірки учасників різного віку.
Натхнення: naked-science.ru