Венера і зараз могла б бути більш придатним для життя місцем, якби Юпітер не змінив її орбіту.
Маса Юпітера у два з половиною рази більша, ніж всіх інших планет Сонячної системи разом узятих, і через свої гігантські розміри він здатний досить легко порушити орбіту будь-який з них. У період свого формування Юпітер то наближався до Сонця, то віддалявся від нього, і в якийсь момент ці коливання торкнулися Венеру. До такого висновку прийшли астрономи з США, Австралії і Бельгії, спостерігаючи, поміж іншого, і за іншими планетарними системами.
При цьому особлива увага авторів дослідження привернув той факт, що орбіта Венери майже ідеально кругла. Вони побудували модель, в якій ексцентриситет планетарних орбіт позначався цифрами в діапазоні від нуля до одиниці, де нуль позначав абсолютне коло. Ексцентриситет венеріанської орбіти нині склав 0,006 – найнижчий показник в Сонячній системі. Однак вчені впевнені, що колись він становив 0,3 – тобто орбіта Венери мала явну форму еліпса, а сама планета, цілком ймовірно, була населена.
Однак потім, під впливом Юпітера, венеріанська орбіта змінилася, а разом з нею сталася і різка зміна клімату – планета спочатку сильно нагрілася, потім охолола, а вода, яка перебувала на її поверхні, випарувалася. Автори дослідження припускають, що недавно виявлений на Венері фосфін є продуктом «останніх видів на планеті, що вижили, та пройшли через драматичні зміни». Але все ж більше вони схиляються до думки, що цей газ з’явився в результаті якихось інших процесів – навряд чи щось могло вижити протягом мільярдів років, що минули після катастрофи, в хмарах сірчаної кислоти і при температурі, яка у поверхні перевищує 450 ° C.
Натхнення: www.popmech.ru