У легендах часів конкісти згадуються всякого роду небезпеки, які чекали іспанців у їх подорож до Ельдорадо: гігантські змії, отруйні річки та річка, в якій можна зваритися живцем. Перуанці тисячоліттями знали про те, що в джунглях тече річка окропу. Весь світ переконався в цьому лише в 2016 році, коли перуанський геофізик Андрес Рузо (Andrеs Ruzo) опублікував книгу «Кипляча річка», в якій розповів про те, як знайшов легендарне місце.
Взагалі, у Рузо було цілком прагматична завдання — він писав дисертацію про джерела геотермальної енергії в Перу. У процесі підготовки матеріалів він кілька разів натикався на згадки легенди, яку часто чув у дитинстві — історії про киплячу річку. Експерти, до яких звертався Рузо, в один голос стверджували, що такого не може бути, зате тітонька геолога сказала, що річка цілком реальна, і вони навіть купалися в ній з Андресом, коли той був маленьким.
Рузо зібрав маленьку експедицію вирушив у джунглі і, дійсно, знайшов річку окропу. В найбільш гарячих ділянках температура води піднімалася до 98 °C, середня була всього на 10 градусів нижче. Над берегами піднімався густий пар, а у воді плавали зварені живцем тварини — миші, змії, жаби.
- У бурштині знайшли рештки стародавніх птахів
- 1,5 мільйона японців ведуть життя затворників і майже не спілкуються з іншими людьми
- Мозок павуків «всох» через нічне освітлення
Гарячі джерела і невеликі озера навколо них можна знайти на всіх континентах, крім Антарктиди, але ніде, крім Перу, гарячої води не буває так багато, щоб вона текла рікою. Ширина перуанської річки окропу — 25 метрів, глибина — близько шести на більшій частині русла; гаряча частина — більше 6 кілометрів.
Найближчий район вулканічної активності знаходиться в 700 кілометрах від русла, тому походження гарячих джерел, що живлять «річку-чайник», до цих пір викликає замішання у фахівців.
Рузо вивчав річку та її екосистему п’ять років. Він з’ясував, що місцеві індіанці називали її Шанай-тимпішка («нагріта жаром сонця»). Серед бактерій, що населяють парні берега, було виявлено раніше невідомі науці види, стійкі до температур, при яких гинуть інші мікроорганізми. Купатися в ній виявилося цілком можливо і навіть приємно — але тільки тоді, коли окріп розбавляють дощі. Найчастіше окріп з річки використовують для приготування чаю, кави і їжі.