Столиця ацтекської імперії Теночтітлан була заснована в першій половині XIV століття і дуже швидко зростала. Іспанці, які завоювали і значною мірою зруйнували місто в 1521 році, відзначали, що там жив мільйон осіб — і мова йде тільки про міське населення.
Схід над горою Тлалок / ©Ben Fiscella Meissner
Тобто на момент приходу конкістадорів Теночтітлан був найбільшим містом на Землі (принаймні в Західній півкулі). Для порівняння: в найбільшому місті Іспанії — Севільї — в цей час було менше 50 тисяч осіб. Взагалі, в долині Мехіко, за сучасними оцінками, до початку XVI століття проживали до трьох мільйонів чоловік.
24 лютого Сонце над Тлалоком піднімається точно в створі стародавньої кам’яної дороги / ©Ben Fiscella Meissner
Долина Мехіко — улоговина на мексиканському нагір’ї, оточена з усіх боків горами. Там не найсприятливіший для землеробства клімат. Але, як це часто буває, до кліматичних особливостей регіону можна звикнути, особливо якщо знати, коли підуть і коли припиняться дощі.
Щоб прогодувати мільйони людей в регіоні з сухою весною і літніми мусонами, необхідно розуміти, коли конкретно настане той чи інший сезон. Занадто рання або занадто пізня посадка могла призвести до катастрофи. Нездатність врахувати коливання високосного року також загрожувала неврожаєм.
- Знайдений фрагмент стародавнього континенту
- Метеорологи спрогнозували розвиток Ель-Ніньо до кінця року
- Повені на Філіппінах і в Європі підтверджують необхідність термінових дій в області клімату
Іспанські літописці відзначали, що у ацтеків існував календар, з яким вони погоджували сільськогосподарські роботи, але ось про форму такого календаря завойовники не повідомили. У журналі Proceedings of the National Academy of Sciences опублікована робота, автори якої запропонували своє пояснення.
На думку вчених, ацтеки використовували гори, що оточують долину Мехіко, як сонячну обсерваторію. Вони повинні були стояти на одному місці кожен день в момент сходу сонця і відзначати точку, де воно з’являлося з-за вершин Сьєрра-Невади. Стояти можна, де завгодно. Тут важливіше знати, куди треба дивитися.
Щоб визначити це, дослідники вивчили стародавні ацтекські тексти. У деяких згадувалася гора Тлалок, яка знаходиться в східній частині оточуючих долину гір. Це згаслий вулкан висотою трохи більше чотирьох тисяч метрів над рівнем моря. У наш час Тлалок — священне місце. Причому сакральність його пов’язана саме з Сонцем: вважається, що для виконання бажання треба спостерігати на Тлалоке спочатку захід, а потім схід світила.
Спостерігати за Тлалоком або іншим орієнтиром можна з будь-якого місця. Головне, щоб воно було постійним / ©Exequiel Ezcurra et al.
Використовуючи астрономічні комп’ютерні моделі, вчені з’ясували, що орієнтація стародавньої кам’яної дороги, що веде до нині зруйнованого храму на вершині священної гори, збігається зі сходом сонця 24 лютого — це перший день нового року ацтеків долини.
Сонце, якщо дивитися на нього з фіксованої точки на Землі, щодня рухається не по одній і тій же траєкторії. Взимку воно рухається на південь від небесного екватора і піднімається на південний схід. У міру наближення літа через нахил Землі схід Сонця переміщається на північний схід – це явище називають сонячним схиленням.
І саме спостереження за сходом сонця, на думку авторів роботи, допомогло ацтекським селянам скласти дуже точний календар сезонних змін, а на його основі — сільскогосподарський. Результати їх дослідження показують, що за допомогою ретельно розробленого поєднання з порізаним східним горизонтом жителі долини могли коригувати свій календар для синхронізації з сонячним роком і успішно планувати врожаї кукурудзи. Вчені вважають, що ритуальний календар також був пов’язаний з астрономічними спостереженнями.