Головна / Людина / Людина стала людиною 70 тисяч років тому через мутації генів

Людина стала людиною 70 тисяч років тому через мутації генів

Американські вчені висунули теорію появи уяви як основи сучасної мови і людської цивілізації. Згідно з цією гіпотезою, уява з’явилася близько 70 тис. років тому в результаті рідкісної мутації генів, що відповідають за розвиток мозку. Передбачається, що кілька дітей з цією мутацією генів «винайшли» в ході спілкування деякі елементи сучасної мови і закріпили отриманий навик, передавши цю інформацію нащадкам.

Вчені з Бостонського університету (США) запропонували теорію появи сучасної мови і людської цивілізації в результаті рідкісної мутації, що сталася близько 70 тис. років тому. Головний автор цієї гіпотези, доктор Андрій Вишедський, опублікував свою роботу в журналі Research Ideas and Outcomes.

Теорія Вишедського пропонує можливе вирішення проблеми, яка довгий час стоїть перед антропологами, нейрофізіологами та іншими вченими. Сучасна наука встановила, що мовний апарат, подібний до нинішнього, розвинувся у людей близько 600 тис. років тому. В цей період наші предки розділилися на неандертальців (Homo neanderthalensis) і кроманьйонців (Homo sapiens). Водночас археологи стверджують, що початок розвитку сучасної цивілізації сталося на пів мільйона років пізніше — близько 70 тис. років тому. Саме тоді вперше з’являються складні знаряддя, штучні житла і похоронні ритуали, неможливі без участі уяви та винахідницької діяльності. Причини затримки у розвитку нашого виду досі залишалися загадкою. Для її вирішення Вишедський запропонував так звану гіпотезу Ромула і Рема.

Ключ до сучасної мови

Вчений стверджує, що у всіх сучасних мовах зміст повідомлення передається не тільки за допомогою синтаксису і граматики, а також за допомогою здібності людини протиставляти об’єкти і явища у своїй уяві — так званого префронтального синтезу. Саме префронтальний синтез формує закінчені образи в нашому розумі, що дозволяє правильно розуміти прості речення, в яких однакові слова даються в різному порядку («ми не раби» і «раби не ми») і складні описові конструкції («змія на скелі ліворуч від високого дерева за тим пагорбом»). Таку гнучкість словесних конструкцій лінгвісти називають рекурсією, а всі сучасні людські мови — рекурсивними.

Доктор Вишедський і його колеги досліджували розвиток уяви у сучасних дітей. Вчені з’ясували: діти, чий доступ до мови у ранньому дитинстві був обмежений, не отримали можливості розвинути активну конструктивну уяву, необхідне для протиставлення уявним образам. У зрілому віці такі люди мало використовують префронтальний синтез, їх словесні конструкції простіше, а деякі елементи, такі як прийменники, що описують місце розташування предметів, у їх мовленні зустрічаються дуже рідко.

Дослідники встановили, що розвиток уяви і мовлення можливо в ранньому дитинстві, і задалися питанням появи рекурсивної мови. Примітно, що у неандертальців період активного формування префронтальної кори був менший, ніж у кроманьйонців, і вони не встигали розвинути уяву і почати користуватися такою мовою.

Доктор Вишедський вважає, що затримка в пів мільйона років між формуванням мовленнєвого апарату і появою рекурсивної мови пояснюється наявністю еволюційного бар’єра. Кроманьйонцям необхідно було не тільки розвинути здатність до префронтального синтезу, але і встигнути закріпити цей навик. Період формування у них необхідних навичок був довше, ніж у неандертальців, але і його було недостатньо для подальшого еволюційного стрибка.

Мутації як умова прориву

Вчені встановили, що мутації, які сприяють появі префронтального синтезу й збільшують період його формування у окремих індивідуумів, відбулися протягом одного покоління. Доктор Вишедський припустив, що в певний момент у людському суспільстві одночасно з’явилися і зустрілися дві дитини або більше з однаковою мутацією генів. Діти закріпили отриманий навик, розмовляючи один з одним, і фактично винайшли деякі елементи сучасної мови, а потім передали цю інформацію нащадкам, — які також володіли необхідними генами.

Дослідники назвали гіпотезу на честь Ромула і Рема, вихованих вовчицею міфологічних засновників Риму (оскільки діти були виховані колективом стародавніх людей, які, як і вовчиця, мовою не володіли). Такий «винахід» рекурсивної мови трапляється навіть зараз, наприклад серед глухих дітей в Нікарагуа, відзначають вчені.

Вишедський укладає, що мутація генів, яка відповідає за розвиток мозку, призвела до остаточного оформлення Homo sapiens в окремий вид і поклала початок цивілізації на землі.

«Новопридбані здатності до швидкого зіставлення ментальних об’єктів за допомогою префронтального синтезу сильно посприяла розумовому моделюванню і різко прискорила технологічний прогрес. Людині, що вперше навчилася відпрацьовувати в розумі будь-які плани і ділитися ними з оточуючими, дуже скоро належало стати домінуючим видом», — пояснив Вишедський.