Команда вчених з Бристольського університету спільно з колегами із США, Австралії, Швейцарії та Південної Кореї досліджувала походження викидів чотирихлористого вуглецю (тетрахлорометану), з’єднання, яке сприяє руйнуванню озонового шару Землі.
Його виробництво, при якому з’єднання може потрапити в атмосферу, заборонили ще в 2010 році, проте дослідження показували, що викиди не скоротилися — близько 40 тисяч тонн потрапляє в атмосферу щорічно. Вчені оцінили обсяг викидів із Східної Азії за допомогою наземних і повітряних джерел даних про концентрації в атмосфері поблизу Корейського півострова, використавши дві моделі, що імітують перенесення газів через атмосферу.
Провідний автор дослідження Марк Лунт з Бристольського університету заявив, що викиди тетрахлорометану з регіону Східної Азії складають велику частку глобальних викидів — значно більшу, ніж припускали деякі попередні дослідження. Незважаючи на поетапну відмову від виробництва тетрахлорометану в 2010 році, вчені не знайшли доказів подальшого зниження викидів. Фактично, викиди з деяких регіонів, можливо, навіть дещо збільшилися з 2010 року. Більш того, результати дослідження показують появу нового джерела викидів з китайської провінції Шаньдун після 2012 року.
Хоча результати цієї і більш ранніх досліджень в Європі і США в даний час пояснюють значну частину глобального розподілу викидів тетрахлорометану, у фахівців все ще є великі прогалини у знаннях. Крім того, в останніх доповідях висловлюється припущення про те, що великі обсяги можуть ненавмисно виділятися при виробництві інших хімічних речовин, таких як хлор.
Співавтор дослідження Метт Рігбі з Бристольського університету заявив, що робота показує розташування джерел викидів тетрахлорометану, однак дослідники не знають, які процеси та галузі несуть за них відповідальність. Це важливо відзначити, оскільки, за словами Рігбі, невідомо, чи виробляються ті викиди навмисно або ж ні. Він також додав, що деяких районах, таких, як Індія, Південна Америка і в інших частинах Азії, викиди озоноруйнуючих газів, можливо, також тривають, однак атмосферні вимірювання не проводяться.
За словами Лунта, подібні дослідження показують важливість постійного моніторингу озоноруйнуючих газів, оскільки існує спокуса позначити проблему руйнування озонового шару як вирішені. Моніторинг має важливе значення для забезпечення подальшого успіху поетапної відмови від такого виробництва.