Аналіз крихітних викопних частинок спростував поширені уявлення про швидкість гігантських викопних «акул».
Дослідники з Університету Де Поля проаналізували викопні пластинки плакоїдної луски викопного морського гіганта. Аналіз показав, що мегалодони плавали відносно повільно, а надлишок метаболічного тепла використовували для перетравлення великих обсягів їжі.
Результати дослідження засновані на аналізі крихітних пластинок луски мегалодонів, знайдені в осколках породи. Вони оточували виявлений раніше в Японії набір зубів, який належав Otodus megalodon. Палеонтологи виявили, що на цих частинках луски відсутні вузькі гребені або «кили», характерні для акул, що плавають з великою швидкістю.
Це відкриття викликало протиріччя з іншими відомими фактами про цих древніх хижаків. Зокрема, попередні дослідження показали, що мегалодон відноситься до частково теплокровних видів, подібно білим акулам. Раніше передбачалося, що викопні акули витрачали на швидкі пересування високий рівень метаболічного тепла, що виникає внаслідок теплокровності.
Дослідники проаналізували численні відомі дані про мегалодонів і знайшли альтернативний спосіб «утилізувати» це тепло. Ці викопні хижаки використовували енергію для травлення, поглинання і переробки великих шматків їжі.