Міжнародна група вчених провела дослідження, в ході якого з’ясувала, що місії людей на Марс не повинні тривати більше чотирьох років. Це безпечний проміжок, в якому здоров’я астронавтів буде піддаватися найменшій небезпеці.
Планування місії на Марс з екіпажем – одне з найскладніших завдань в космічній галузі. Вченим необхідно врахувати дуже багато факторів, які постійно «перетягують ковдру на себе». Зрештою, фахівцям доведеться прийти до компромісу і пожертвувати певними цілями.
Безумовно, одне з найскладніших завдань – збереження та підтримання життя екіпажу. Одна з головних проблем, з якою зіткнуться люди під час подорожі до далеких планет, – радіація. Опинившись за межами земної атмосфери і її магнітного поля, астронавти будуть схильні до небезпеки з боку променів Сонця і космосу. Тому сьогодні багато вчених вивчають, як можна мінімізувати цей вплив.
Відповідно до недавнього дослідження, в якому взяли участь вчені з США, Росії та Німеччини, ключем до захисту астронавтів є вибір часу польоту і захисного матеріалу. Вважається, що в космосі є два типи радіації (два джерела): частинки сонячної енергії (ЧСЕ) і галактичні космічні промені (ГКП). Сонячні частки легше і мають меншу енергію, ніж ГКП, які генеруються надновими, чорними дірами, квазарами і подібними високоенергетичними об’єктами. ГКП зазвичай складаються з дуже важких частинок, які можуть завдати сильної шкоди живій тканині.
- Найбільш багатообіцяючі дослідження Всесвіту в 2016 році
- Шість нових квазарів: загадка астрономії
- Місяць утворився від зіткнення Землі і Теїі
Доброю новиною є те, що Сонце може виступати в якості тимчасового щита від ГКП. Весь секрет у тому, що у нашої зірки є періоди активності, які тривають по 11 років. Коли Сонце найактивніше, сонячні вітри стають дуже сильними і можуть відбивати ГКП, що означає, що астронавти будуть в основному піддаватися впливу ЧСЕ.
Згідно з розрахунками дослідження, оскільки активність ЧСЕ знаходиться на найнижчому рівні протягом перших 6 – 12 місяців після максимальної сонячної активності, місія на Марс тривалістю менше двох років була б найбільш безпечною. Однак місія, яка буде тривати більше чотирьох років, піддасть екіпаж небезпечному рівню радіації перед поверненням на Землю.
Звичайно, сьогодні існує величезна кількість способів захисту від ГКП, наприклад, пластини з важких металів, резервуари з водою або плити з полімерів низької щільності. Проблема в тому, що все це дуже важкі конструкції, які будуть викликати складності під час польоту до далеких об’єктів.
Натхнення: www.popmech.ru